Ухвала суду № 26541633, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/40782/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року

по справі №2-а-17639/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований птахопереробний комбінат «Велес»(надалі -ТОВ «Спеціалізований птахопереробний комбінат «Велес»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення -рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС №0006922305 та №0006932305 від 26.12.2011р. винесені відносно ТОВ «Спеціалізований птахопереробний комбінат «Велес».

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт №5897/2305/35698538 від 12.12.11р. невиїзної документальної позапланової перевірки підприємства позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Універсалсервіс»за період з 01.06.11р. по 30.06.11р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення платником податків вимог п.138.2, п.138.10.3 ст.138 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у 2 кварталі 2011р. та допущено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011р.

Підставами для такого висновку стало не підтвердження факту реальності здійснення операцій згідно договору перевезення вантажу від 01.06.2011 б/н.

У зв'язку з наведеним відповідачем 26.12.2011р. були прийняті податкові повідомлення - рішення №0006922305 та №0006932305.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, що договір перевезення вантажу б/н від 01.06.11р., укладений позивачем з ТОВ «Універеалсервіс»(перевізник), предметом якого є перевезення автомобільним транспортом вантажу з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в додатках (ТТН) до цього договору. Оплата за надані послуги передбачена у безготівковій формі. Перевезення товарів здійснювалося зі складу ТОВ «СПК «Велес»до складів покупців.

Транспортні послуги ТОВ «Універсалсервіс»надавались згідно ТТН. Транспортування здійснювалось за допомогою двох транспортних засобів, а саме: вантажівками марки «Іsuzu»та «Renault». Також до матеріалів справи залучені копії санітарних паспортів на транспорт по перевезенню харчових продуктів, які вказані в ТТН.

На підтвердження виконання умов договору перевізником була виписана податкова накладна №149 від 30.06.11р., оформлений акт №30061 від 30.06.11р. прийому - здачі виконаних робіт, ТТН. Доставка товару покупцям підтверджена залученими до матеріалів справи накладними. Крім цього, надані виписки з банківського рахунку за відповідний період.

На момент укладання договору та у періоді його виконання сторони договору знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебували на обліку в ДПІ та були платниками ПДВ.

В обґрунтування висновків судового рішення суди попередніх інстанції процитували зміст ст.198, ст.201 ПК України, які регулюють порядок формування податкового кредиту по ПДВ на їх підставі зробив висновок про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджуються відповідною податковою накладною, складеною контрагентом позивача у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Роблячи висновки про безпідставність виключення витрат позивача за відповідний звітний період сум, сплачених за отримані послуги по перевезенню вантажів, суди послались на положення п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568, де зазначено, що ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, і вказав на те, що до перевірки і до матеріалів справи були надані 66 шт. належним чином оформлених ТТН. Надані ТТН та інші первинні бухгалтерські та податкові документи по вказаній операції, оформлені відповідно п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4 ст.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Спростовуючи висновки податкового органу про відсутність реальності надання послуг по перевезенню з підстав нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Універсалсервіс»з позивачем, судами керувались правовою позицією Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в п.18 якої вказано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з цілком правильними висновками судів попередніх інстанції щодо обґрунтованість задоволення позову.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Таким чином, судами попередніх інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов