Ухвала суду № 26541594, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/38601/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року

по справі №2а/0470/12704/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ювілейний»(надалі -ТОВ «М'ясокомбінат «Ювілейний»)

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі - Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області)

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до нього, просив визнання дій Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 02.08.2011р. №0000552341 та від 02.08.2011р. №0000562341 неправомірними; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.08.2011р. №0000552341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податкове повідомлення - рішення від 02.08.2011р. №0000562341 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області була здійснена планова виїзна документальна перевірка ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №503/231/24615640 від 18.07.2011р.

02.08.2011р. податковим органом за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000552341, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000562341, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Матеріали справи свідчать, що позивач частково не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а саме в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість у спірному розмірі.

Спірні суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість були визначені податковим органом внаслідок встановлених під час проведення перевірки та відображених у акті перевірки порушень:

- п.3 ст.5, п.1 ст.7, ст.44 ГК України; ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.5.1 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся;

- п.3 ст.5, п.1 ст.7, ст.44 ГК України; ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Висновки відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість в спірній сумі ґрунтуються на тому, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний»та наступними постачальниками: ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес».

Отже, під час перевірки взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами податковим органом зроблено висновок про порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши ст.10 Закону України «Про державну податкову службу України»та ст.20 Податкового кодексу України, судами вірно вказали, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Однак, акт перевірки від 18.07.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в його намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний»на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, який набрав чинності 01.01.2004р., господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З врахуванням викладеного, суди зазначили, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

За таких обставин, висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний»та ТОВ «Крініум», ТОВ «Імпакт Ново», ТОВ «Вектрас», ТОВ «Вало Тімбер», ТОВ «Дніпро-Бріг», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Вінес», ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача та його контрагентів, який би свідчив про наявність умислу у діях останніх на порушення публічного порядку.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами та реальності укладених договорів були надані копії належним чином оформлених первинних документів, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин, та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. По деяким контрагентам є судові рішення, які набрали законної сили, та якими встановлено, що укладені з ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» договори не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, на момент укладення були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому спірні договори повністю відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що правовідносини позивача з названими вище суб'єктами господарювання мали місце під час, коли останні були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, перебували на обліку у державній податковій службі та мали статус платників ПДВ.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Таким чином, судами попередніх інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов