Ухвала суду № 26540850, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Київ К-21240/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.ВСудді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р.

у справі № 2а-1028/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данфа»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

за участю Прокуратури Ленінського району м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данфа»(далі -позивач, ТОВ «Данфа») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі -відповідач -1, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі -відповідач -2, ГУ ДКУ у Харківській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000181620/0 від 27.06.2007 р., № 0001072310/0 від 24.05.2007 р., № 0001082310/0 від 24.05.2007 р., № 0001092310/0 від 24.05.2007 р., № 0000431701/0 від 24.05.2007 р., № 00016423 10/0 від 17.11.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Данфа»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 446 309,00 грн., за липень 2006 року в розмірі 497 500,00 грн., за серпень 2006 року в розмірі 498 700 гривень, за вересень 2006 року в розмірі 92 000 грн., а всього 1 534 509,00 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001282310/0 від 18 вересня 2006 р. та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 633 775грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Данфа», посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з 13 березня 2007 р. по 14 квітня 2007 р. провела перевірку ТОВ «Данфа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої було складено акт № 1051/23-304/31340101 від 03.05.2007 р.

В акті перевірки було зазначено порушення позивачем: пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпункту 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб».

24 травня 2007 р. на адресу позивача надійшов лист № 6490/10/23-310 від 24.05.2007 р. за підписом начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, яким позивачу було повідомлено про зміни в акті перевірки № 1051/23-304/31340101 від 03.05.2007 р., щодо донарахування податку на додану вартість за 2006 рік у розмірі 309 866,30 грн. та про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 621 621,40 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 1051/23-304/31340101 від 03 травня 2007 р. начальником ДПІ у Ленінському районі були прийняті: податкове повідомлення - рішення № 0001092310/0 від 24.05.2007 р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-вересень 2006 р. на 621 621,40 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000431701/0 від 24.05.2007 р., яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 486,02 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 972,04 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001072310/0 від 24.05.2007 р., яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 164 870,81 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 998 705,37 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001082310/0 від 24.05.2007 р., яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 309 866,30 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 154 933,15 грн.

06.07.2007 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000181620/0 від 27.06.2007 р., відповідно до якого підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року на 185 494,60 грн., за липень 2006 року на 210 526,67 грн., за серпень 2006 року на 408 542 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0000181620/0 від 27.06.2007 р. прийнято на підставі акта перевірки № 1412/16-204/31340101 від 21 червня 2007 р.

13.11.2006 р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі було складено акт перевірки № 811/23-504/31340101. На підставі акта перевірки начальником прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001642310/0 від 17.11.2006 р., яким підприємству було зменшено суму заявленого відшкодування за липень 2006 року на 108 333,33 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000181620/0 від 27 червня 2007 р., № 0001072310/0 від 24 травня 2007 р., № 0001082310/0 від 24 травня 2007 р., № 0001092310/0 від 24 травня 2007 р., № 0000431701/0 від 24 травня 2007 р., № 00016423 10/0 від 17 листопада 2006 р., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій було отримання позивачем комісійної винагороди від власників товару у меншому розмірі, ніж сплачена позивачем комісійна винагорода фактичним реалізаторам цього товару, а тому, як вказує податковий орган, господарська діяльність здійснювалась без отримання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Водночас, під поняттям доходу для цілей податкового законодавства слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані особою чи нараховані на її користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

В свою чергу, наявність перевищення доходів особи над її витратами характеризується поняттям «прибуток», яке визначається нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не є тотожнім за змістом поняттю «дохід».

Відтак, господарською в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особо прибутку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що отримання платником податку збитків, як від окремих господарських операцій, так і в цілому за звітний період, не є саме по собі свідченням відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до долучених до матеріалів справи прибуткових та видаткових накладних, вартість товару не змінювалась ні позивачем ні комісіонерами. Отже, позивач не здійснював продаж товару за ціною нижчою від його придбання.

Отже, позивач обґрунтовано відніс витрати на придбання комісійних послуг по реалізації товарів до складу валових витрат.

Підставою для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за червень 2006 року в сумі 185 494,60 грн., липень 2006 року в сумі 210 526,67грн. та за серпень 2006 року в сумі 408 542,00 грн. стало встановлення податковим органом факту відсутності сплати по ланцюгу постачальників позивача до бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачено податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, видали покупцеві, яким є ТОВ «Данфа», належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Щодо нарахування податковим повідомленням-рішенням № 0000431701/0 від 24.05.2007 р. позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 486,02 грн. та штрафних санкцій у сумі 972,04 грн., колегія суддів касаційної інстанції, погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій, зазначає наступне, що підстав для нарахування податкового зобов'язання ТОВ «Данфа»не було, оскільки податковим органом не підтверджено сплату підприємством у рахунок заробітної плати коштів фізичним особам.

Отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення № 0000181620/0 від 27.06.2007 р., № 0001072310/0 від 24.05.2007 р., № 0001082310/0 від 24.05.2007 р., № 0001092310/0 від 24.05.2007 р., № 0000431701/0 від 24.05.2007 р., № 00016423 10/0 від 17.11.2006 р. є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. залишенню без змін.

У зв'язку із закінченням касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне поновити виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. у справі № 2а-1028/08.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова у справі № 2а-1028/08 відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. у справі № 2а-1028/08.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов