Ухвала суду № 26540862, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року м. Київ К-25068/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 22.02.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р.

у справі № А4/652-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніжин»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніжин» (далі -позивач, ТОВ «Торговий дім «Ніжин») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання неправомірними дій.

Постановою господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. позов задоволено. Визнано неправомірними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо формування першої податкової вимоги № 1/1078 від 02.08.2007 р. та другої податкової вимоги № 2/1336 від 25.09.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р. постанову господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Ніжин», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не порушили норми матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач згідно даних податкової декларації з ПДВ за жовтень 2006 року (подана до ДПІ 20.11.2006 р.) заявив до бюджетного відшкодування 453 956,00 грн.

ДПІ у Києво-Святошинському районі з 09.01.2007 р. по 17.01.2007 р. була проведена виїзна позапланова перевірка «Торговий дім «Ніжин»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період - жовтень 2006 року, про що складено відповідний акт від 23.01.2007 р. № 56/23-1/32878863. У згаданому акті, зокрема у висновку, відповідачем зазначено наступне: сума можливого бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006 року становить 453 956,00 грн.

02.08.2007 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі була виставлена перша податкова вимога № 14078, у якій зазначено, що станом на 02.08.2007 р. сума податкового боргу «Торговий дім «Ніжин»за узгодженим податковим зобов'язанням становить 135 471,61 грн. - сума основного платежу з податку на додану вартість. При цьому, вимога містить попередження, що з 01.08.2007 р. на активи платника розповсюджується право податкової застави згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підставою для формування та виставлення податкової вимоги є несвоєчасне, на думку податкового органу, погашення з боку позивача податкового векселя № АА0063024 від 02.07.2007 р. на суму 135 471,61 грн.

02.07.2007 р. позивачем було імпортовано товар та оформлено податковий вексель № АА0063024 від 02.07.2007 р. на суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 135 471,61 грн. зі строком погашення до 31.07.2007 р., авальований 02.07.2007 р. відділенням Промінвестбанку в м. Фастові.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума бюджетної заборгованості у розмірі 453 956,00 грн. в подальшому була підтверджена податковим органом, про що лише 07.08.2007 р. до відділу обліку надана довідка за № 33. Скерування довідки про підтверджену суму бюджетного відшкодування за декларацією - жовтень 2006 року до відділу обліку лише у серпні 2007 року унеможливлювало для платника податку вчасне погашення податкового векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, як це передбачено приписами пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Відповідно до абз.4 п.11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, дії ДПІ у Києво-Святошинському районі є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 22.02.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов