Ухвала суду № 26540836, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Київ К-37275/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.ВСудді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р.

у справі № 14/294

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Олександріявтормет»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними актів,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Олександріявтормет»(далі -позивач, ВАТ «Олександріявтормет») звернулось до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Олександрійська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 р. № 0000122340/0 та № 0000132350/0.

В уточненні позовних вимог, позивач просив скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.10.2007 р. № 0000122340 та № 0000132350/0.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Олександрійська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Олександріявтормет», посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не порушені норми матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу Олександрійської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Олександрійська ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку ВАТ «Олександріявтормет» з питань правових відносин з ТОВ «Віотан» за період з 01.12.2004 р. по 28.02.2005 р., за результатами якої було складено акт від 16.10.2007 р. № 384/23-50-30384897.

В акті перевірки було зазначено порушення позивачем, зокрема, пункту 1.8 статті 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року на 86 324,40 грн., а відповідно завищено від'ємне значення суми зобов'язань з податку на додану вартість на 11 736,00 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на 11 736,00 грн. та заниження податкового зобов'язання за січень 2006 року на 74 590,40 грн., а також завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 25 00,00 грн., а відповідно завищення від'ємного значення суми зобов'язань з податку на додану вартість на 25 000,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року на 25 000,00 грн.

19.10.2007 р. Олександрійська ОДПІ прийняла податкові-повідомлення рішення № 0000122340/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 885,60 грн., у тому числі 74 590,40 грн. -основний платіж, 37 295,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0000132350/0, яким позивачу зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 36 736,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5 868,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Олександріявтормет»з ТОВ «Віотан»було укладено договір за № 55 від 06.09.2004 р. на поставку металобрухту в кількості 5 000 т.

На виконання умов договору ТОВ «Віотан»протягом грудня 2004 року та січня-лютого 2005 року відвантажено на адресу позивача металобрухту в кількості 620,141 т на загальну суму 667 958,40 грн., у тому числі ПДВ на суму 111 326,40 грн.

Оплата товару в повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями.

ТОВ «Віотан»надало позивачу податкові накладні, а саме: № 19 від 31.12.2004 р. на суму 327 958,45 грн., у тому числі ПДВ 54 659,75 грн.; № 26 від 31.12.2004 р. на суму 20 000,00 грн., у тому числі ПДВ 3 333,33 грн., № 4 від 31.01.2005 р. на суму 170 000,00 грн., у тому числі ПДВ 28 333,33 грн., № 8 від 28.02.2005 р. на суму 150 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн., які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Згідно з приписами пункту 1.7 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.3 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону)

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач, отримавши від продавця належним чином оформлені податкові накладні, обґрунтовано, відповідно до вищезазначених норм, відніс до податкового кредиту суми ПДВ за січень 2005 року.

До того ж, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця товару (робіт, послуг) при несплаті цього податку продавцем.

Щодо нарахування податковим органом позивачу штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 868,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафна (фінансова) санкція -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок та умови нарахування штрафних санкцій передбачений статтею 17 вищевказаного Закону, при цьому дані норми не передбачають нарахування штрафних санкцій без донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 885,60 грн., зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 36 736,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5 868,00 грн., є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у справі № 14/294 відхилити.

2. Постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов