Ухвала суду № 26540804, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Київ К-18360/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.ВСудді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р.

у справі № А17/273-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецресурс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та відшкодування суми

бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецресурс»(далі -позивач, ТОВ «Дніпроспецресурс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та відшкодування суми бюджетної заборгованості.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р. позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 000462306/0 від 26.05.2006 р. та № 0000532306/0 від 26.05.2006 р. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 26.05.2006 р. прийняла податкові повідомлення -рішення № 0000532306/0 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Дніпроспецресурс»по податку на додану вартість на загальну суму 74 362,90 грн., у тому числі 51 640,00 грн. - основний платіж та 22 722,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 000462306/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 66 477,04 грн. (34 888,04 грн. - за грудень 2005року, 12 338,00 грн. - за січень 2006 року, 19 251,00 грн. - за лютий 2006 року).

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень був акт перевірки № 1012/23-6/32130991 від 19.05.2006 р. та встановлені порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»( далі-Закон).

Згідно вищенаведеного акта про результати перевірки діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 р., січень -лютий 2006 р. відповідач вважав, що позивач в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону безпідставно відніс до податкового кредиту у листопаді 2005 року 95 368,20 грн., у грудні 2005 року 12 337,80 грн., у січні 2006 року 27 351,80 грн. при отриманні податкових накладних із зазначеними в них сумами ПДВ від підрядника по договору будівельного підряду ТОВ ВКП «Промес», по витратам, сплаченим векселями, пов'язаним із проведенням робіт на земельній ділянці за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 23, яка в перевіряємому періоді підприємству не належала, тому у відповідності до вимог статті 230 Цивільного кодексу України позивач не мав права її використовувати. В січні 2006 року позивачем було проведено коригування податкових зобов'язань за попередні звітні періоди у сумі 33 333,66 грн. у зв'язку з поверненням передплати за непоставлені ним труби сталеві ПП «Екомет», який в порушення вимог підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно розрахунків кількісних і вартісних показників до податкових накладних, складених позивачем -постачальником, відповідні коригування сум податкового кредиту в січні 2006р. не здійснив.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивач належним чином довів правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податковим накладним, виданим ТОВ ВКП «Промес»-підрядником по договору будівельного підряду, 30.11.2005 р., 30.12.2005 р., 30.01.2006 р., так як здійснювались будівельні роботи для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, про що свідчить укладення договору оренди землі від 18.05.2006 р. У відповідності з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач правомірно зменшив суму податкового зобов'язання, надав ПП «Екоммет»- контрагенту по договору від 06.02.2005 р. № 12, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Дніпроспецресурс»в листопаді 2005 року було погоджено розташування споруд на зазначеній в акті земельній ділянці та дана згода на розробку проекту її відведення рішенням Дніпропетровської міської ради IV скликання сесії.

В березні 2006 р. Дніпропетровська міська рада затвердила проект відведення земельної ділянки, а 18.05.2006 р. уклала з позивачем договір оренди землі.

Договір будівельного підряду був укладений позивачем -замовником з ТОВ ВКП «Промес» - підрядником, на виконання земельних робіт на вищевказаній земельній ділянці 30.09.2005 р. Про виконання робіт, вартість, об'єм свідчать довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року.

За результатами виконання земельних робіт підрядчик надав позивачу податкові накладні із зазначенням належних до сплати сум ПДВ у листопаді 2005 р. -95 368,20 грн., у грудні 2005 року -12 337,80коп., у січні 2006 року -27 351,80 грн.

Право на проведення оплати виконаних земельних робіт позивачем векселями передбачено статтею 341 Господарського кодексу України, статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Таким чином, земельні роботи здійснювались на земельній ділянці з метою її подальшого використання позивачем в господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ ВКП «Промес».

Щодо здійснення позивачем у січні 2006 року коригування податкових зобов'язань за попередні звітні періоди у сумі 33 333,66 грн. у зв'язку з поверненням передплати за непоставлений ним товар ПП «Екомет», колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт повернення передплати позивачем ПП «Екомет»підтверджується листом останнього від 25.01.2006 р., виписками з платіжних доручень, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, складеними позивачем.

Згідно вимог статті 4 Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, вищевказаним Законом не передбачена залежність реалізації постачальником права на зменшення суми податкових зобов'язань від виконання контрагентом - отримувачем по договору відповідних зобов'язань по зменшенню суми податкового кредиту.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій позивача щодо зменшення суми податкових зобов'язань у січні 2006 р. у сумі 33 333,66 грн.

Отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення від 26.05.2006 р. № 000462306/0 та від 26.05.2006 р. № 0000532306/0 є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у справі № № А17/273-06 відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов