Ухвала суду № 26540791, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Київ К-27135/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року

у справі № 2а-7099/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»(далі -позивач, ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів») звернулось у липні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі -відповідач, Лозівська ОДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення відповідача № 00002417000/0 від 03.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 6240,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 12 480,00 грн. та № 0000302328/0 від 02.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 39 345,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 12 666,90 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В своїх запереченнях ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів» зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками проведення планової перевірки діяльності ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року Лозівською ОДПІ складено акт перевірки № 600/23-204/31691649 від 19.06.2009 року, яким встановлені порушення підприємством, окрім іншого, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.2, п. 5.3, ст. 5, п.п. 8.3.1, п. 8.3, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині віднесення до валових витрат за 4 квартал 2006 року та за 2 квартал 2007 року сум витрат, понесених у зв'язку з ремонтом та переосвідченням балонів метанових автомобільних на напівпричепі ОДАЗ-9370, віднесення сум амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2007 року по об'єкту, віднесеному до основних фондів групи 1, який прийнято в експлуатацію в грудні 2007 року та в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, одержаних громадянами, які внесли до статутного фонду товариства ТМЦ.

На підставі даного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 00002417000/0 від 03.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 6240,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 12 480,00 грн.; № 0000302328/0 від 02.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 39 345,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 12 666,90 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР з наступними змінами (далі -Закон № 334), під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямою інвестицією є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з пунктом 1 ст. 66 Господарського кодексу України під терміном «майно»слід розуміти виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Оподаткування доходів, одержуваних громадянами, регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 року № 889-IV (далі -Закон № 889) з наступними змінами.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 889 дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в» п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону № 889.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства є придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону № 889.

Корпоративні права -право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону № 334).

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334 сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого провадяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних i страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334).

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334 під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.3.5 п. 8.3 цієї статті облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР зазначено, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, встановлених п. 8.6 ст. 8 цього Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що в даному випадку, час використання основних фондів у господарській діяльності підприємства (т. 2, а.с. 201) може не збігатися з офіційним часом введення в експлуатацію споруди - АГНКС - автомобільної газонаповнювальної компресорної станції. Питання щодо відповідності споруди нормам ДБН, забезпечення позивачем під час експлуатації АГЗС пожежної безпеки об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів тощо виходять за межі спору, який розглядається.

Стосовно нарахування за порушення п.п. 5.3.2, п. 5.3, ст. 5 цього Закону щодо неправомірного включення до складу валових витрат на ремонт та інші поліпшення основних фондів, а саме ремонту та переоснащення балонів метанових автомобільних на напівпричепі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, яка зазначила, що основний засіб був придбаний позивачем у попередніх звітних періодах, при перевірці та здійсненні нарахування податковим органом не враховані приписи п.п. 5.2.10, п. 5.2, ст. 5 відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах встановлених п.п. 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Лозівською ОДПІ не спростовані обґрунтування позивача щодо застосування саме цієї норми при віднесені сум до витрат до валових витрат. Порушень наведеної норми, виходячи з акту перевірки, відповідачем не встановлено.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області на Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року у справі № 2а-7099/08 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько