Ухвала суду № 26540724, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Київ К-34109/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод»

на постанову Господарського суду Сумської області від 12.01.2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 року

у справі № АС 12/666-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Сумський рафінадний завод»(далі -позивач, ВАТ «Сумський рафінадний завод») звернулось у жовтні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми), яким просило визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 10.04.2008 року № 0011771502/0/26582 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 5478,08 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 10.04.2008 року № 0011761502/0/26581 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 10 167,94 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Постановою Господарського суду Сумської області від 12.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 року, відмовлено у задоволені позову.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.04.2008 року за № 0011771502/0/26582, № 0011761502/0/26581 був акт перевірки № 3967/152/00372925 від 03.04.2008 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог абз. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»та п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», а саме: несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків.

Як свідчить вищевказаний акт перевірки, відповідачем було виявлено, що позивачем у відповідності до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»було самостійно узгоджено податкові зобов'язання по земельному податку за жовтень 2007 року в сумі 27 390,40 грн. та листопад 2007 року в сумі 27 390,40 грн. Узгоджені податкові зобов'язання по земельному податку за жовтень та листопад 2007 року були сплачені відповідачем протягом березня 2008 року, а саме: 11.03.2008 року -платіжне доручення № 241 на суму 2486,93 грн.; 14.03.2008 року -платіжне доручення № 252 на суму 22 771,34 грн.; 17.03.2008 року -платіжне доручення № 256 на суму 337,96 грн.; 24.03.2008 року -платіжне доручення № 278 на суму 20 126,41 грн.; 03.03.2008 року -згідно уточнюючого розрахунку земельного податку на 2008 рік від 20.02.2008 року зменшення податкового зобов'язання 2003,62 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позову, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року зі змінами та доповненнями встановлено, що податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абзацу 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»від 03.06.1992 року № 2535-ХІІ зі змінами та доповненнями визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були пропущені граничні строки сплати податкових зобов'язань по земельному податку: а саме:

- при граничному терміні сплати до 30.11.2007 року узгодженої суми податкового зобов'язання за жовтень 2007 року позивачем фактично сплачено зобов'язання 03.03.2008 року в сумі 2003,62 грн., тобто з затримкою на 94 календарних днів; 11.03.2008 року в сумі 2486,93 грн. з затримкою на 102 календарних днів та 14.03.2008 року в сумі 15845,31 грн. з затримкою на 105 календарних днів;

- при граничному терміні сплати до 03.01.2008 року узгодженої суми податкового зобов'язання за листопад 2007 року позивачем фактично сплачено зобов'язання 14.03.2008 року в сумі 6926,03 грн., тобто з затримкою на 70 календарних днів, 17.03.2008 року в сумі 337,96 грн. з затримкою на 73 календарних днів та 24.03.2008 року в сумі 20126,41 грн. з затримкою на 45 календарних днів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що ДПІ в м. Суми правомірно визначило позивачу згідно податкових повідомлень-рішень від 10.04.2008 року за № 0011771502/0/26582 та № 0011761502/0/26581 суму штрафу у розмірі 5478,08 гривень та 10 167,94 гривень за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висноками суду апеляційної інстанції, яка не прийняла посилання позивача на пропуск строків притягнення до відповідальності передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

В преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 цього Закону.

Таким чином, суду попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, з чим також погоджується колегія судів касаційної інстанції, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод»-відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 12.01.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 року у справі № АС 12/666-08 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько