Постанова № 26536143, 18.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 318/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Скілур» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Скілур» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0002862341/0/3893/23-1/31962854/24971 від 15.10.2009 року, за № 0002872341/0/3892/23-1/31962854/24970 від 15.10.2009 року, за № 0002882341/0/3891/23-1/31962854/24969 від 15.10.2009 року, за № 0002892341/0/3890/23-1/31962854/24968 від 15.10.2009 року, за № 0002902341/0/3889/23-1/31962854/24967 від 15.10.2009 року, за № 0002941742/0/3888/17-3/31962854/24966 від 15.10.2009 року, за № 000313241/0/4076/23-1/31962854/26205 від 15.10.2009 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідачем при проведенні документальної перевірки встановлено порушення товариством норм пункту 4.1.ст.4, п.11.3 ст.11, п.5.1. ст.5, п.8.6. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р., із змінами та доповненнями, норм підпункту 7.4.1. пп..7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" за № 167/98 -ВР від 25.03.1997 р., із змінами та доповненнями, статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", ст. 2 Закону України " Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»№ 178/96-ВР від 07.05.1996 року , із змінами та доповненнями, статті 28 Кодексу України про надра № 132/94-ВР від 27.07.1994 р. п.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого постановою КМУ від 29.01.1999 р. № 115 із змінами та доповненнями, порушено п.3,5,13,14 "Порядку справляння збору на спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" затвердженого постановою КМУ від 16.08.1999 р. № 1494 із змінами та доповненнями, порушено п.2, 4, 6 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303, порушено пп..8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-ІV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями. Прийняті податкові повідомлення рішення від 15.10.2009 вручено комерційному директору товариства працівниками податкового органу 19.10.2009 року, який у відповідності до Статуту підприємства не має повноважень щодо підписання акту перевірки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 15.10.2009 року за № 0002862341/0/3893/23-1/31962854/24971 яким позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток в сумі 104123 грн. та № 0002872341/0/3892/23-1/31962854/24970 щодо визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138819 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області подало апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, що позивачем за результатами технологічних операцій за квітень - червень 2009 року не оприбутковано по обліку виноматеріалів "Ізабелли чорної" урожаю 2008 року в кількості 280 дал. на суму 8400 грн., а у серпні 2008 року не включено до складу валового доходу 1264045 грн. вартості продукції, а саме вина сухі та напівсолодкі, відповідно до накладних на відгрузку продукції, які відпущено ТОВ "Торговий дім "Софі", ВСП "Арія вин Львів", ТОВ "Арія вин", ПП "Бель", п/п Єфименко.

Окрім цього, апелянт вказує, що на момент перевірки позивачем не було надано для перевірки податкові накладні на які він посилається звертаючись до суду. Зокрема про це свідчить те, що в акті перевірки підписом комерційного директора позивача ОСОБА_1 підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року та Законом України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 року.

У відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Суд першої інстанції встановив, що ЗАТ «Скілур» зареєстроване виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 11.04.2002 року та взято на податковий облік 10.06.2002 року.

В результаті планової виїзної перевірки ЗАТ «Скілур» представниками податкового органу 05.10.2009 року складено акт № 2300/23-1/31962854 «Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ „Скілур" код-31962854 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р.»

При цьому встановлено порушення товариством норм п. 4.1.ст.4, п.11.3 ст.11, п.5.1. ст.5, п.8.6. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р.; п.п. 7.4.1. пп..7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" за № 167/98 -ВР від 25.03.1997 р.; статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір"; ст. 2 Закону України " Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» № 178/96-ВР від 07.05.1996 року; ст. 28 Кодексу України про надра № 132/94-ВР від 27.07.1994 р.; п.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого постановою КМУ від 29.01.1999 р. № 115; п.3,5,13,14 " Порядку справляння збору на спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", затвердженого постановою КМУ від 16.08.1999 р. № 1494; п.2, 4, 6 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303; пп..8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-ІV від 22.05.2003 р..

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області 15.09.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення щодо ЗАТ «Скілур», а саме: № 0002862341/0/3893/23-1/31962854/24971 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 104123 грн., з яких за основним платежем 54706 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями суму 49417 грн.; № 0002872341/0/3892/23-1/31962854/24970 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 138819 грн., з яких за основним платежем 89050 грн., за штрафними (фінансовими санкціями суму 49760 грн.; № 0002902341/0/3889/23-1/31962854/24967 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - відрахування на геологорозвідувальні роботи на суму 1108,91 грн., з яких за основним платежем 399,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями суму 709,64 грн.; № 0002892341/0/3890/23-1/31962854/24968 визначено суму податкового зобов'язання за платежем плата за воду на суму 3164,70 грн., з яких за основним платежем -1769,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями суму 1394,90 грн.; № 0002882341/0/3891/23-1/31962854/24969 визначено суму податкового зобов'язання за платежем збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища на суму 757,70 грн., з яких за основним платежем 247,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями суму 510 грн.; № 0002941742/0/3888/17-3/31962854/24966 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб на суму 2175,48 грн., з яких за основним платежем 2175,48 грн.; № 000313241/0/4076/23-1/31962854/26205 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - виноробна промисловість 2481 гривня, з яких за основним платежем 1654 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями суму 827 грн..

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з таких обставин.

Податкове зобов'язання по податку на прибуток визначено позивачеві за сукупністю виявлених порушень, зокрема у серпні 2008 року товариством не включено до складу валового доходу 1264045 грн. вартості продукції - вина сухі та напівсолодкі, відповідно до накладних на відгрузку продукції, які відпущено ТОВ "Торговий дім "Софі", ВСП "Арія вин Львів", ТОВ "Арія вин", ПП "Бель", п/п Єфименко.

Окрім цього, за результатами технологічних операцій за квітень - червень 2009р. позивачем не оприбутковано по обліку виноматеріалів "Ізабелли 2008р. в кількості 280 дал на суму 8400 грн.

Перевіркою за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року збільшено суму амортизаційних відрахувань позивача на 1258000 грн.

При цьому суд вважає, що оскільки позивачем самостійно надано розрахунок амортизаційних відрахувань в сумі 3367324 грн. за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, то такий позивачем вірно нарахований на основні фонди і нематеріальні акти, що включені до складу основних фондів платника в його господарській діяльності.

Щодо податкового зобов»язання з податку на додану вартість, то суд вважає, що відповідальним за надання документів для перевірки в повному обсязі за період, що перевіряється є - Голова правління ЗАТ "Скілур"- Бублик О,В., а не комерційний директор товариства -ОСОБА_1, який підписав акт перевірки № 2300/23-1/31962854 від 05.10.2009 року та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р. валовий дохід - загальна сума доходу платника від податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України так і за її межами.

Пунктом 11.3 ст.11Закону України № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р. визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів (робіт, послуг) платником податку.

За наведеними обставинами у зв'язку з порушенням позивачем вищенаведених норм Закону України перевіркою збільшено валові доходи позивача за 3-й квартал 2008 року на загальну суму 1264045 грн. та за ІІ-й квартал 2009 року на загальну суму 8400 грн.

При цьому, перевіркою встановлено, що згідно поданих позивачем декларацій по податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року ним самостійно задекларовано амортизаційні відрахування в сумі 1239055грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р. об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Тому показники визначених платником амортизаційних відрахувань безпосередньо впливають на визначення задекларованого зобов'язання з податку на прибуток, оскільки приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування.

Так відповідно до п.10.1 Закону України № 283/97 -ВР від 22.05.1997 р. прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Підпунктом 4.1,1 ст.4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 року визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що показники сум амортизаційних відрахувань вже були самостійно визначені позивачем у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток , а поданий у справі розрахунок не відповідає таким показникам декларацій, не спрямований на доведення правильності задекларованих позивачем показників тому поданий розрахунок не може бути прийнятий судом як належний доказ для спростування висновків перевірки.

Стосовно донарахування позивачу зобов'язання по ПЦВ зазначаємо, що в основу розрахованих перевіркою показників покладено висновки перевірки, які позивачем частково не заперечуються. Однак позивач спростовуючи в повному обсязі нараховане зобов'язання зазначає лише про часткове не підтвердження податкового кредиту податковими накладними в сумі 147228,56 грн.

При цьому перевіркою встановлено що позивачем без документального підтвердження віднесено до податкового кредиту 237501,15 грн. Відомості про непідтверджені податковими накладними суми, які було віднесено до податкового кредиту наведено в Додатку №8 до акту перевірки.

На момент перевірки позивачем не було надано для перевірки податкові накладні на які він посилається звертаючись до суду. Зокрема, про це свідчить те, що в акті перевірки підписом комерційного директора позивача ОСОБА_1 підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Тому вірним є висновок податкового органу, що враховуючи фактичну відсутність на момент перевірки податкових накладних на які посилається позивач, відповідно суми податкового кредиту з такими податковими, накладними вважаються таким що документально не підтверджені, а тому відповідно до п.п.7.4.5 Закону України за не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Із урахуванням наведеного вбачається, що відповідачем не допущено порушень закону під час прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.10.2009 року за № 0002862341/0/3893/23-1/31962854/24971 яким позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток в сумі 104123 грн. та № 0002872341/0/3892/23-1/31962854/24970 щодо визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138819 грн.

В частині оскарження податкових повідомлень - рішень від 15.10.2009р. №0002882341/0, №0002902341/0, №0002941742/0, №0002892341/0, №000313241/0 необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач взагалі не наводить обставин, які б спростовували висновки перевірки, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та їх безпідставність.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов є безпідставним, а тому не підлягає до задоволення. В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи його висновки не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року та постановити нову за якою, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у справі № 2а-4753/10 та прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Скілур» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський