Ухвала суду № 26535941, 17.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р.Справа № 1570/1617/2011

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України про скасування наказу №197-к від 20.12.2011р. Голови ліквідаційної комісії, заступника начальника -головного бухгалтера Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 з 20.12.2011р. з посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у зв'язку з ліквідацією; поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, її незаконно звільнено з посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, на підставі п.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України, оскільки Державне казначейство України не ліквідовано, а реорганізовано внаслідок перетворення в Державну казначейську службу України.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову заперечило, зазначивши, що звільнення позивачки проведено з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством та вжито всіх можливих заходів для подальшого працевлаштування ОСОБА_1 Вважає безпідставним твердження позивача, що організацію не ліквідовано, а реорганізовано внаслідок перетворення, оскільки воно спростовується внесенням 27.12.2011р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису №15561110042023129 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (код ЄДРПОУ 23213460) в результаті ліквідації. В задоволенні позову Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області просило відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2012р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Державного казначейства України в Одеській області №179-к від 29.09.2009р. ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 від 09.02.2010р.) призначено на посаду заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області як таку, що успішно пройшла стажування.

Наказом №246-в «Про відпустку ОСОБА_1.»від 13.08.2010р. позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 16.08.2010р. по 19.05.2013р.

На виконання Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085, постанови КМУ від 28.03.2011р. №346 «Про ліквідацію урядових органів», наказу Міністерства фінансів України від 30.04.2011р. №574 «Про заходи щодо ліквідації Державного казначейства України»та наказу Державного казначейства України від 05.05.2011р. «Щодо ліквідації Державного казначейства України»територіальні органи Державного казначейства України ліквідовано. За результатами процедури ліквідації юридичної особи, державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Одеської міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Головного управління Державного казначейства України в Одеській області шляхом ліквідації, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №15561110042023129.

25.05.2011р. листом №03-04/227-10033 від 16.05.2011р. ОСОБА_1 попереджено про ліквідацію Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та звільнення з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Державного казначейства України та скороченням посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області.

01.12.2011р. відповідно до Постанови КМУ від 15.06.2011р. №651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби»створено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області - як нову юридичну особу, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідний запис №15561020000042942 та присвоєно код ЄДРПОУ 37607526.

21.11.2011р. наказом Державної казначейської служби України №110 затверджено Положення про Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому визначена організаційна структура, чисельність працівників та штатний розпис, яким, серед іншого, передбачено дві посади заступників начальника Управління.

У зв'язку з завершенням процедури ліквідації Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та для вирішення питання подальшого працевлаштування в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області листом від 03.12.2011р. №01-08/30-30 ОСОБА_1 запрошено прибути 07.12.2011р. до відділу персоналу Управління, однак від отримання вказаного листа позивач відмовилася, про що свідчить наявна в матеріалах справи накладна кур'єрської експерс-доставки з відповідною відміткою «05.12.2011р. о 14:00 відмовились від отримання».

Листом від 07.12.2011р. №01-08/78-78 ОСОБА_1 запрошено прибути до Управління для вирішення питання подальшого працевлаштування, а також направлено зразки документів для оформлення та надання їх до Головного управління для подальшого працевлаштування. Зазначений лист отримано ОСОБА_1 особисто 19.12.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.133/.

На підставі подання про звільнення заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області ОСОБА_1 від 16.12.2011р. №03-04/353-14963, наказом Державного казначейства України №677-к від 16.12.2011р. «Про звільнення ОСОБА_1.»позивача звільнено з посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у зв'язку з ліквідацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом Головного управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області від 20.12.2011 року №197-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

20.12.2011р. на адресу позивача направлено лист №03-08/54-384, яким повідомлено про звільнення її з займаної посади та запропоновано терміново з'явитися до відділу персоналу та запобігання корупції Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для отримання трудової книжки.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ліквідована посада, яку займала позивач, підстави для визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Статтею 40 КЗпП України передбачено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно із ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як зазначалось вище, 25.05.2011р. листом №03-04/227-10033 від 16.05.2011р. ОСОБА_1 попереджено про ліквідацію Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та звільнення з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Державного казначейства України та скороченням посади заступника начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про що свідчить підпис позивача на попередженні про звільнення /а.с. 126/.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, однак враховуючи ліквідацію установи, відповідач не зобов'язаний запропонувати працівнику роботу в новоствореній юридичній особі.

На виконання вказаної норми ОСОБА_1 запропоновано посаду завідувача самостійного сектору мережі та зведених показників в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області, від якої вона відмовилась. У випадку переведення позивачки на запропоновану їй посаду, за нею зберігався б оклад за попереднім місцем роботи відповідно до постанови КМУ №998 від 26.09.2011р. «Про деякі питання Державної казначейської служби».

В обґрунтування позову та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відбулась саме реорганізація Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, а не ліквідація зазначеної установи. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта.

Відповідно до п.19 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992р. №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст.33 вказаного Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Поряд з цим, статтею 59 ГК України передбачено припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ст.60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування; довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. За відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. Строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати одного робочого дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням) голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) або уповноваженій ним особі повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, другий примірник якого залучається до реєстраційної справи такої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2011р. Державним казначейством України прийнято наказ №116 «Щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України», яким було ліквідовано Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

06.05.2011р. Казначейством також було прийнято накази №117 «Про затвердження складу ліквідаційних комісій Головних управлінь Державного казначейства України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі», відповідно до якого було затверджено склад ліквідаційних комісій Головних управлінь Державного казначейства України та встановлено, що з моменту затвердження складу ліквідаційних комісій повноваження щодо управління справами Головних управлінь Державного казначейства України надавалось головам ліквідаційних комісій, а також наказ №118 «Про заходи щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України», відповідно до якого головам ліквідаційних комісій надано повноваження на здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією, у тому числі вивільнення працівників територіальних органів казначейства.

На виконання наказу №118 ліквідаційною комісією Головного управління було розроблено та затверджено в протокольній формі План заходів, пов'язаних з ліквідацією Головного управління, які було доведено до відокремлених структурних підрозділів наказом Головного управління від 12.05.2011р. №62-о «Про здійснення деяких заходів, пов'язаних з ліквідацією».

На виконання вимог ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ліквідаційною комісією подано державному реєстратору необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи.

18.05.2011р. державним реєстратором до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи та повідомлено органи статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду про внесення такого запису. Також, ліквідаційною комісією було підготовлено рішення щодо припинення на період ліквідації прийому працівників на роботу, затверджено форму попередження працівників щодо звільнення та забезпечено попередження усіх працівників ГУДКУ в Одеській області щодо звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

На виконання вимог ст.36 Закону з метою отримання довідки відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках та довідки відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості в ГУДКУ в Одеській області проведені перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси (акт від 27.12.2011р. №9845/23-1/23213460), УПФУ в Приморському районі м.Одеси (акт від 26.12.2011р. №6/62), Приморською районною виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (акт від 19.12.2011р. №1098).

З метою складання ліквідаційного балансу відповідно до наказу ГУДКУ в Одеській області від 26.10.2011р. №112-о проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу станом на 01.12.2011р. За результатами інвентаризації після завершення кінцевих розрахунків складено ліквідаційний баланс ГУДКУ В Одеській області станом на 27.12.2011р., який затверджено засновником в особі голови ліквідаційної комісії Державного казначейства України.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи головою ліквідаційної комісії ГУДКУ в Одеській області після закінчення процедури ліквідації надано державному реєстратору документи, визначені ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

27.12.2011р. державним реєстратором до Єдиного державного реєстру внесено запис №15561110042023129 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Головне управління Державного казначейства України в Одеській області в результаті ліквідації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що відбулася саме ліквідація Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, а не його реорганізація, як на цьому наполягає апелянт. Заходи щодо ліквідації здійснювалися у відповідності до вимог ст.ст. 59-61 ГК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача, вимоги щодо поновлення на попередній посаді та стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Постанова суду викладена достатньо повно з посиланням на норми чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; підстав для її задоволення та скасування постанови суду не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 19.10.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.