Рішення № 26533372, 15.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/8286-2012 15.10.12За позовом Акціонерного товариства "КРКА, фармацевтичний завод, д.д, Ново місце"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Групп"

про стягнення 3 069 688,20 євро (що еквівалентно 31 157 335, 23 грн.)

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Тарасов А.Г.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» про стягнення 3 069 688, 20 євро (що еквівалентно 31 157 335, 23 грн.). Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов контракту №2011/04-ЛП від 12.05.2011 року в частині виконання зобов'язань із внесення плати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-51/8286-2012, розгляд справи призначено на 18.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти нарахованої позивачем суми заборгованості, однак обґрунтованих заперечень по суті заявлених вимог суду не надав.

Позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що заборгованість відповідача 1 становить 2 957 991, 70 євро, а також позивачем нараховано пеню у розмірі 92 744, 19 євро та 3 % річних у сумі 18 952, 31 грн.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. справу №5011-51/8286-2012 передано судді Івченко А.М., для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. справу 5011-51/8286-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2012 р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить протокол судового засідання від 26.09.2012 р.

Відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2011 р. між Акціонерним товариством «КАРКА, фармацевтичний завод, д. д., Ново місце»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ЛОГІСТІК ПАРК»було укладено контракт № 2011/04-ЛП, за умовами якого позивач зобов'язався в обумовлені строки постачати покупцю медикаменти, а відповідач 1 -приймити поставлений товар і оплачувати його на узгоджених умовах.

Згідно з пунктом 2.1. контракту, продавець постачає покупцю товар партіями на основі узгодженого сторонами проформа інвойсу, в якому вказується: найменування, кількість та ціна товару, умови оплати і умови поставки.

Пункт 2.2. контракту передбачає, що в проформі інвойсів фіксовані ціни вказуються в євро.

Загальна сума, асортимент та кількість товару вказуються в проформі та являються невід'ємною частиною дійсного контракту. Вартість товару в кожній партії повинна складати не менше 75 000 євро якщо інше на погоджено сторонами (ст. 2, п. 2.4. доповнення № 11 до контракту №2011/04-ЛП від 23.11.2011 р.).

Продавець залишає за собою право змінити ціну, вказану в прейскуранті на 2011 рік. Зміна ціни можлива тільки після письмового повідомлення покупця не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати зміни (п. 2.5. контракту).

Якість поставленого товару підтверджується сертифікатами якості, супроводжуючими товар (ст. 2, п. 3.2. доповнення № 11 до контракту №2011/04-ЛП від 23.11.2011 р.).

Пунктом 5. контракту встановлена оплата в розмірі 100 % вартості партії товару, що здійснюється у вигляді передоплати або з відстрочкою не більше ніж на 90 днів з дати інвойсу. Покупець здійснює платіж банківським переводом на рахунок продавця в євро по відповідному інвойсу або проформа інвойсу (ст. 2, п. 5.1. доповнення № 11 до контракту № 2011/04-ЛП від 23.11.2011 р.).

Покупець зобов'язаний оплатити товар у встановлений строк і протягом 48 годин з моменту оплати передати продавцю копію платіжного доручення з відміткою банку покупця про здійснення доручення (п. 5.3. контракту).

Приписами ст. 2, п. 5.5. доповнення № 11 до контракту №2011/04-ЛП від 23.11.2011 р. покупець рахується таким, що виконав своє зобов'язання по оплаті товару в момент поступлення на банківський рахунок продавця всієї суми оплати, передбаченої в інвойсі або проформи інвойсі на поставку.

При наявності прострочених і неоплачених зобов'язань покупця перед продавцем, продавець має право призупинити всі подальші відвантаження товару до одержання платежу і змінити умови оплати на подальші відвантаження (п.5.6. контракту).

Відвантаження здійснюється автомобільним транспортом або авіа транспортом не пізніше 30 днів з дати підтвердження проформи інвойсу або не пізніше 30 днів з дати передоплати у відповідності з проформа інвойсу (у випадку узгодження оплати товару у вигляді передоплати). Датою поставки вважається дата виставлення інвойсу (п. 6.2. додаткової угоди № 6 до загального контракту на поставки в 2011 році № 2011/04-ЛП від 27.07.2011 р.).

Продавець відвантажує товар в тарі і упаковці, у відповідності з характером даного товару. При тому, упаковка повинна забезпечувати збереженість товару від пошкоджень при перевезені різноманітними видами транспорту, з урахуванням можливих перевантажень і тривалого зберігання. Упаковка і маркірування товару, у тому числі кожної індивідуальної упаковки товару, повинна відповідати всім вимогам законодавства України (п. 7.1. контракту).

У випадку прострочення любого із платежів, продавець має право затримати відвантаження товару до отримання грошового забезпечення на свій рахунок від покупця (п. 9.2. контракту).

У відповідності з пунктом 9.3. контракту, покупець зобов'язаний своєчасно повідомляти продавця про будь-які зміни, які стосуються даних умов в контракті.

Всі претензії і спори між сторонами по даному контракту вирішуються шляхом партнерських переговорів. При недосягненні згоди, спори по даному контракту або у зв'язку з його виконанням розглядає господарський суд за місцем знаходження відповідача (п. 11.1. контракту).

Відповідно до статі 2, пункту 12.1. доповнення № 10 до загального контракту поставки в 2011 р. № 2011/04-ЛП від 12.12.2011 р., даний контракт вступає в силу після його підписання обома сторонами і діє до 30.06.2013 р. у випадку порушення однієї із сторін положень даного контракту, друга сторона має право розірвати його без строку попередження. Після закінчення строку дії контракту сторони не звільняються від зобов'язань, виходячи з дій, здійснених до закінчення строку дії контракту, у тому числі по врегулюванню розрахунків за поставлений товар і рекламаціям.

У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань (п. 5. контракту), покупець зобов'язаний заплатити продавцю за кожний прострочений день неустойку у формі пені у розмірі даної поточної ставки Національного банку України, діючої в період, за який платиться пеня, а також повернути спричинені цим збитки. При цьому, продавець залишає за собою право внести суму неустойки, за непогашений залишок, в дебет рахунок покупця. У випадку прострочення будь-якого із платежів, продавець має право затримати відвантаження товару до отримання грошових коштів на свій рахунок від покупця. Оплата пені і штрафних санкцій по відношенню до будь-якої партії товару не звільняє покупця від оплати повної вартості прийнятого ним товару (п. 2., п. 3. додаткової угоди № 1 до загального контракту поставки в 2011 році № 2011/04-ЛП від 19.05.2011 р.)

На виконання своїх зобов'язань згідно з контрактом № 2011/04-ЛП від 12.05.2011 р. позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 4 886 945, 62 євро, що підтверджується накладними, належним чином засвідчені копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

При цьому, позивачу надано знижку на поставлений товар шляхом направлення йому кредит нот на загальну суму 1 067 984, 52 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково розрахувався за поставлений за договором медичний товар, що підтверджується банківськими виписками на суму 860 969, 40 євро, які надано позивачем до матеріалів справи.

30.05.2011 р. між Акціонерним товариством "КРКА, фармацевтичний завод, д.д, Ново місце", Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп»украдено договір поруки № 16, відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржником по контракту № 2011/04-ЛП від 12.05.2011 р.

У відповідності до п. 2.4. договору, предметом контракту № 2011/04-ЛП від 12.05.2011 р. є зобов'язання кредитора в обумовлені строки поставляти боржнику товар (медикаменти), а боржник -приймати поставлений товар і оплачувати його.

Строк оплати товару поставленого по контракту № 2011/04-ЛП від 12.05.2011р. забезпеченого договором поруки № 16 від 30.05.2011 р. встановлено даним контрактом (п. 2.5. договору).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по контракту № 2011/04-ЛП від 12.05.2011 р. в розмірі 32 470 718, 00 євро (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по основним договорам, що і боржник, включно оплату основного боргу, процентів, неустойки (п. 3.2. договору).

Поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку і в строки, визначених в основних договорах (п. 4.1. договору), а у випадку отримання вимог кредитора, поручитель зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дня поступлення таких вимог повідомити про це боржнику, а у випадку пред'явлення до поручителя позову -подати клопотання про притягнення боржника до участі у справі (п. 4.2. договору).

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основним договорам (п. 6.1. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту зупинення основних договорів (п. 7.1. договору).

08.06.2012 року позивач звернувся до відповідача-2 з претензією, в якій просив погасити заборгованість за контрактом № 2011/04-ЛП від 12.05.2011р. та договором поруки № 16 від 30.05.2011 р.

Відповідач 2 відповіді на претензію не надав та заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення ст. 2, п. 5.1. доповнення № 11 до контракту № 2011/04-ЛП від 23.11.2011 р. оплата поставленого позивачем товару має здійснюватись не пізніше 90 днів з дати інвойсу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем 1 доказів належного виконання ним контракту № 2011/04-ЛП від 23.11.2011 р., або наявності об'єктивних причин неможливості його виконання суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем-1 обов'язку зі сплати вартості поставленого позивачем товару, є порушенням

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч. 1. ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до п. 2. ст. 554 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частинами 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що уразі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 6.1. договору поруки № 16 від 30.05.2011 р. передбачено, що поручитель та боржник, а у даному випадку -відповідачі, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основним договорам.

У відповідності до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

При цьому, суд відзначає, що чинне законодавство України не містить прямої вказівки на обов'язковість для кредитора попереднього звернення до боржника та/або поручителя з вимогою про виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання роз'яснення практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Тож, з аналізу вищенаведеної норми, суд дійшов висновку, що визначення гривневого еквіваленту заявленої до стягнення суми, станом на момент подання позову є цілком обґрунтованим.

Згідно даних Національного банку України курс євро до гривні станом на день подання позовної заяви становив 10, 15 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачами не доведеного суду належними та допустити доказами відсутності заборгованості або наявності об'єктивних причин неможливості її погашення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за контрактом № 2011/04-ЛП від 12.05.2011 р. у сумі 2 957 991, 70 євро, що становить еквівалент у гривні 30 023 615, 76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів пеню у розмірі 92 744, 19 євро та 18 952, 31 євро -3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2. 3 додаткової угоди № 1 до загального контракту поставки в 2011 році № 2011/04-ЛП сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання своїх грошових зобов'язань за договором поставки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за порушення відповідачем господарських зобов'язань, позивач вправі вимагати сплати пені за кожен день прострочення платежу.

З наведеного в тексті позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивачем розраховано пеню, виходячи з періоду прострочення оплати кожного інвойсу окремо.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 07.01.2012 р. (виникнення заборгованості за відповідним інвойсом) до 19.06.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 92 744, 19 євро, що становить еквівалент у гривні 941 353, 53 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за розрахунком позивача складає 18 952, 31 євро, що становить еквівалент у гривні 192 365, 95 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що позивачем вірно застосовано методику розрахунків, а тому вимоги Акціонерного товариства «КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце»визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце»задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24, код 37308739) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Груп»(01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, офіс 174, код 37143937), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Акціонерного товариства «КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце»(8501, Словенія, м. Ново місце, вул. Шмарешка цеста, 6, код 5043611000) 2 957 991 (два мільйона дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто один) євро 70 центів основного боргу, що становить еквівалент у гривні 30 023 615, 76 (тридцять мільйонів двадцять три тисячі шістсот п'ятнадцять грн. 76 коп.) грн., 92 744 (дев'яносто дві тисячі сімсот сорок чотири) євро 19 центів пені, що становить еквівалент у гривні 941 353, 53 (дев'ятсот сорок одна тисяча триста п'ятдесят три грн. 53 коп.) грн., 18 952, 31 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят два) євро 31 центів -3% річних, що становить еквівалент у гривні 192 365, 95 (сто дев'яносто дві тисячі триста шістдесят п'ять грн. 95 коп.) грн. та 65 640, 00 (шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.) грн. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.