Рішення № 26533213, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12493-2012 22.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоПоліклініки №2 Святошинського району міста Києва Простягнення 123 081, 89 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники позивача:Цурка Н.О. -по дов. №Д93/2012/02/13-29 від 13.02.2012р.відповідача:Здравкова І.О. -по дов. №б/н від 22.10.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Поліклініки №2 Святошинського району міста Києва 123 081, 89 грн., із яких: 112 494, 81 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 8 430,50 грн. пені за прострочку платежу 1 955,97 грн. -3% річних, 200,61 грн. -інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/12493-2012, розгляд справи призначено на 22.10.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2012р. подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 55 453, 51 грн. основного боргу, 8 430,50 грн. пені за прострочку платежу 1 955,97 грн. -3% річних, 200,61 грн. -інфляційні.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову (Постанова Пленуму Вищого

Господарського Суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України

судами першої інстанції».

З урахування викладеного суд вважає дану заяву заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання вимог договору №810350 від 01.08.2002р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2012р. надав письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 55 453, 51 грн. визнає в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.08.2002р. між ПАТ "Київенерго" (позивач) та Поліклінікою №2 Святошинського району міста Києва (відполвідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810350.

Згідно п. 1.1 предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно додатку №1 до договору а відповідач зобов'язаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 2 Додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 числа по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку 4 до договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивачем надано суду копії звітів про використану теплову енергію за період з 01.01.2012р. по 01.08.2012р.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.01.2012р. по 01.08.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на час вирішення спору становить 55 453, 51 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електричну енергію в сумі 55 453, 51 грн.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підпунктом 3.5 додатку №4 до договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до поданого розрахунку становить 8 430, 50 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 1 104,97грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі за поставлену електроенергію не надав у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Поліклініки №2 Святошинського району м. Кєва (03148, м. Київ, вул. Рикова, 2, код ЄДРПОУ 26199418) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305 на розрахунковий рахунок №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», , МФО 322669, код ЄДРПОУ 0013105) 55 453 грн. 51 коп. основного боргу, 200 грн. 61 коп. -інфляційні, 1 995 грн. 57 коп. -3% річних, 8 430 грн. 50 коп. пені, 2 641 грн. 64 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2012р.

Суддя Т.Ю. Трофименко