Рішення № 26533212, 18.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/13608-2012 18.10.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 48488,45 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Гаркавенко С.В. (дов. № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012)від відповідача: Коломийченко І.В. (дов. № 77-Д від 03.09.2012 )

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського рацйону" про стягнення 45495,32 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1121,91 грн. - інфляційної складової боргу, 1871,22 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8624026 від 01.06.2007 року за період з 01.11.2009 по 01.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 порушено провадження у справі №5011-8/13608-2012 та призначено справу до розгляду на 18.10.2012 року.

17.10.2012 через відділ діловодства та докумен6тообігу Господарського суду міста Києва предстаник відповідача подав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (а. с. 43).

У судовому засіданні 18.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, додатково на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.10.2012 надав довідку Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України (а. с. 46) та довідку, якою підтверджується, що спір між тими ж сторонами, з тих же підстав, про той же предмет та за той же позовний період господарським судом чи іншим органом, який компетентний вирішувати господарську спори, не розглядався (а. с. 47).

Представник відповідача у судовому засіданні 18.10.2012 надала відзив на позовну заяву (а. с. 48-52), довідку про стан розрахунків населення та орендарів за спожиту теплову енергію (а. с. 53), копію статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (а. с. 54-57), довідку АА № 611591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а. с. 58-59) та виписку Серія АА № 152301 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 60-61).

Під час судового засідання представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, стверджуючи що Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківськогого району" є третьою стороною у зобов"язанні щодо постачання теплової енергії споживачам.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "КИЇВЕНЕРГО" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", який є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 (а. с. 36-37). Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 38).

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"- відповідач - відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питанння діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради. Статутом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" визначено напрямки діяльності відповідача, основним з яких є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг (а. с. 54-57).

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2007 № 8624026 (а. с. 15, 22).

Відповідно до п. 1 Договору "Постачальник" - позивач по справі, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію "Споживачу" для потреб опалення та гарячого водопостачання, а "Споживач" - відповідач по справі, зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із "Споживачем" для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору (а. с. 16) розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, в період його дії.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору "Тарифи та порядок розрахунків". Згідно п. 10, зазначеного вище додатку, за спожиту теплову енергію населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахункови, а за теплову енергію, яка використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 по 01.09.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 склала 45495,32 грн, що підтверджується обліковими картками, доданими позивачем до позовної заяви (а. с. 24-35).

У свою чергу, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, зауважує, що умовами договору, а саме п.п. 2.3.5., 2.4.2., визначений перелік безпосередніх споживачів, якими є:

- населення;

- орендарі.

Водночас, до обов"язків Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" позивачем віднесено "прийняття всіх заходів для стягнення коштів з боржників згідно чинного законодавства". Таким чином, на думку відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" визначило коло осіб, які можуть бути боржниками.

З огляду на норми статтей 509, 510 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та враховуючи умови договору, відповідач стверджує, що кредитором по даному договору є позивач, а боржником - населення та орендарі.

Посилаючись на норми ст. 511 ЦК України, відповідач визначає свій статус в якості третьої особи у зобов"язанні.

Звернення позивача із позовною заявою про стягнення заборгованості до суду, на думку відповідача, за своєю суттю несе негативні наслідки, такі як: безпідставне стягнення грошових коштів з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та подвійне отримання грошових коштів позивачем за одну послугу - від відповідача та від споживачів.

Разом з тим, відповідачем до суду надано Довідку про стан розрахунків населення та орендарів за спожиту теплову енергію за підписом тимчасово виконуючого обов"язки головного бухгалтера (а. с. 53), з якої вбачається наявність заборгованості за 01.11.2009-01.09.2012 у сумі 45495,32 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 8624026 від 01.06.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із "Споживачем" для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" - відповідач у справі - внаслідок укладання договору з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" набуває статусу сторони - боржника, яка зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію - сплатити гроші (ст.ст. 509,510 ЦК України), тому суд критично оцінює посилання відповідача на норми статті 511 ЦК України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Через те, що Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не здійснило оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009 по 01.09.2012, тобто не виконало взяте на себе зобов"язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 45495,32 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 45495,32 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1121,91 грн. -інфляційної складової боргу та 1871,22 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 510, 511, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 45495 (сорок п"ять тисяч чотириста дев"яносто п"ять) гривень 32 копійки боргу за спожиту теплову енергію, 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) гривню 91 копійку інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 1871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) гривню 22 копійки, 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) гривень 50 копійок судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 23.10.12 р.