Рішення № 26533211, 23.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/12373-2012 23.10.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»ДоПриватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 10241 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант -Авто" до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 10241 грн.

Ухвалою від 11.09.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача 02.10.2012р. через відділ діловодства суду подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 02.10.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвали суду від 11.09.2012р. відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відклав розгляд справи,

Представники сторін в судове засідання не з'явились, ніяких заяв, клопотань до суду не подали та не надіслали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Відповідно до рішення від 20.04.11р. Загальних Зборів Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»змінило назву та Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

02.12.09р. між позивачем та ТзОВ «Гаруда»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19-348057.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля «Субару», д.р.н. ВЕ 6556 АІ.

24.04.10р. а м. Миколаїв сталася дорожнього-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Конвой», д.р.н. АЕ 6344 ВК під керуванням Вазінського С.В.

Відповідно до Постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.07.2010р., ДТП сталася в результаті порушення Вазінським С.В. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАп.

Цивільно-правова відповідальність Вазінського С.В. на момент скоєння ДТП була застрахована ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»відповідно до поліса № ВС/8066431.

25.05.10р. позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 961.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як вбачається, полісом № ВС/8066431 передбачена франшиза в сумі 510,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином сума страхового відшкодування становить 9331,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Відповідача витрати Позивача, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 400 гривень посилаючись на статті 29 та 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом з тим, положення вказаних статей не містять обов'язку у Відповідача, як у страховика відповідальності винної в ДТП особи, відшкодовувати вартість проведеної експертизи, і ці витрати також не є страховим відшкодуванням, а направлені на визначення розміру збитків.

Отже, витрати на оплату проведеної експертизи, належать до звичайної господарської діяльності Позивача як страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду (або з її страховика) (аналогічної правової позиції дотримується Верховних суд України в Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, який було обговорено та схвалено на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року).

Враховуючи викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5 б; код ЄДРПОУ 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Миколаївської філії (м. Миколаїв, вул. Наваринська, 13 А; код ЄДРПОУ 20868166) 9331 (дев'ять тисяч триста тридцять одна) грн. 00 коп. - суму страхового відшкодування та 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 42 коп. -суму судового збору.

В решті вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.10.12р.

Суддя І.О. Домнічева