Рішення № 26531212, 16.10.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: відповідача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Косівського районного суду від 30 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

у липні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 28.03.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 11 800 доларів США з кінцевим терміном повернення 20.03.2017 року. Для забезпечення виконання зобов'язань з ОСОБА_1 29.03.2007 року укладено договір іпотеки житлового АДРЕСА_1. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 взяті зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 25.04.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 24 495,57 доларів США. Тому банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: зазначений житловий будинок із земельною ділянкою, на якій він розташований, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням позивачу всіх прав, необхідних для його

__________

Справа № 2/0910/1629/2012 Головуючий у І інстанції - Цалин Б.М.

Провадження № 22ц/0990/1790/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.

Категорія 19

продажу. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у компетентному органі МВС України.

Рішенням Косівського районного суду від 30 липня 2012 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.03.2007 року в розмірі 24 495,57 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 56,1 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований. Визначено спосіб звернення стягнення шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням позивачу всіх прав, необхідних для здійснення продажу. В частині виселення відповідачів у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що рішення в частині відмови у виселенні є незаконним, необгрунтованим, так як суд при ухваленні рішення не врахував, що позивачем було направлено відповідачам лист-вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житла, а після спливу тридцятиденного строку банк скористався своїм правом на звернення до суду про примусове виселення. Законом України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок, чого суд першої інстанції не зробив. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб із зняттям з реєстраційного обліку змінити та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримала, відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги визнав, третя особа ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, не з'явилась, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині звернення на предмет іпотеки, суд, керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", виходив із того, що ОСОБА_3 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для звернення стягнення на заставлене майно.

Висновок суду в цій частині зроблений з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наданих доказів.

Однак рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що 29.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № IFWWGA00000014 на суму 11 800 доларів США строком до 20.03.2017 року, зі сплатою 11,04 % річних за користування кредитом.

29.03.2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 56,1 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому суд дійшов висновку, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 56,1 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що є предметом іпотеки.

Однак, на порушення вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у рішенні суду не правильно визначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та не зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Визначаючи загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 25.04.2012 року має заборгованість 24 495,57 доларів США, з них: 11 306,30 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 922,25 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 991,20 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 6 275,82 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Разом з тим, судом залишена поза увагою валюта, у якій нарахована пеня. Положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування валютним кредитом, але не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Зазначені вимоги закону узгоджуються з положеннями розділу 4 кредитного договору № IFWWGA00000014, укладеного 29.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, згідно якого пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Тому, сума пені, як складова вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, повинна становити 50 129, 37 грн.

Загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, становитиме 18 219,95 доларів США та 50 129, 37 грн.

Відповідно до п. п. 24, 35.5 договору іпотеки, укладеного 29.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації становить 85 270 грн.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку").

Висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для виселення ОСОБА_3 із житлового будинку, що є предметом іпотеки, правильний.

Згідно ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк (п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 отримала письмову вимогу банку про добровільне звільнення житлового будинку, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що вимога про виселення з об'єкту іпотеки є в матеріалах справи, як і поштова квитанція від 01.06.2012 року про відправлення такої вимоги, оскільки ці докази не свідчать про отримання ОСОБА_3 зазначеної письмової вимоги іпотеко держателя.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не є відповідачем у справі про виселення. ЇЇ процесуальний статус визначено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, що позбавляє її можливості мати рівні процесуальні права і обов'язки сторони у справі.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що 30.07.2012 року відповідач ОСОБА_1 подав письмову заяву, в якій позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» визнав повністю (а. с. 66), що є підставою звільнення від доказування обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 також визнав пред'явлений до нього позов.

За змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З матеріалів справи не вбачається підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_1 позову, тому висновок суду першої інстанції про відмову у його виселенні із житлового будинку, що є предметом іпотеки, не можна вважати законним і обґрунтованим.

За таких обставин, ухвалене судове рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 30 липня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IFWWGA00000014 від 29 березня 2007 року в розмірі 18 219,95 доларів США та 50 129,37 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 56,1 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що є предметом іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 85 270 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номера земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у компетентному органі МВС України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2 063 грн. 93 коп. судового збору.

В позові про виселення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Проскурніцький П.І.