Ухвала суду № 26530715, 15.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" березня 2012 р. Справа № 0670/6985/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року від "05" грудня 2011 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Житомирі від 26.04.2011 року №0001332301. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 123156.00 гри. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 30789.00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 26.04.2011 року №0001332301. яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153945.00 гри., з яких 123156.00 грн. -основний платіж та 30789.00 гри. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну планову невиїзну перевірку КП " Житомиртеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податковою та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТО В "Спепінжинірипг" за грудень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 08.04.201 1 року № 1571 /23-01 /33463489/0100.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог гіп. 3.1.1 п. 3.1 сг. 3. пп. 7.2.3 п. 7.2. пп. 7.2.6 її. 7.2. піт 7.4.1 п. 7.4. пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", то призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на 123156,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем 26.04.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №№0001332301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 123156.00 гри. та застосовано штрафні санкції у сумі 30789.00 грн.

В акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ТОВ "Спепінжиніринг" (Продавець) у листопаді-грудні 2010 року укладено три договори купівлі-продажу: від 20.11.2010 року №409/23, від 08.12.2010 року №421/24 та від 13.12.2010 року №422/24, за умовами яких Продавець зобов'язався поставити Покупцю обладнання, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його у строки і на умовах, визначених цими договорами.

На виконання умов даного договору , ТОВ "Спецінжиніринг" поставило позивачу визначене в додатках до вказаних договорів обладнання та виписало у грудні 2010 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану варт іст ь у су мі 123 156.00 грн., а також видаткові накладні. Копії зазначених документів містяться у матеріалах справи.

Сума податку на додану вартість у розмірі 123156.00 грн. включена до податкового кредиту товариства за рудень 2010 року. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Заперечуючи проти права позивача на включення згаданої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідач вкачує на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ТОВ "Спецінжиніринг" до КП "Житомиртенлокомуненерго" у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та документів, що засвідчують транспортування і зберігання товарів.

Відповідач вважає, що тільки належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, яка дозволяє ідентифікувати перевезення певного виду вантажу від постачальника до покупця, може були правовою підставою для включення сум податку на додану вартість, з вартості одержаних вантажів, до складу податкового кредиту.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" (що діяв па момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону , податковий кредит звітною періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається і з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням товарів з метою їх подальшою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права па формування податкового кредиту.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.198,200,205,206,212,254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор А.Ю.Бучик

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради вул.Київська, 48,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014