Постанова № 26530657, 21.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р.

справа № 2а-3747/11/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року у справі №2а-3747/11/0470 за позовом Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та повернення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року Павлоградське РКП «Павлоградська пересувна механізована колона»(далі по тексту - Павлоградське РКП «ППМК», позивач) звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ (далі по тексту – З-Д ОДПІ), в якому просило визнати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0006681542/0 щодо нарахованих відшкодувань по ПДВ у сумі 17936 грн. та штрафних санкцій у сумі 5888 грн. –неправомірними, зобов’язати відповідача вилучити його з реєстру платників ПДВ; повернути незаконно отримані З-Д ОДПІ кошти станом на 30.03.2011 року у сумі 10188 грн. У червні 2011 року позивач подав клопотання до позовних вимог, в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію як платника ПДВ; визнати неправомірними дії відповідача та скасувати акт про результати невиїзної перевірки за №433/15-213-05521287 від 20.12.2010 року; повідомлення-рішення від 31.12.2010 року за №0006681542/0; рішення про опис майна в податкову заставу, згідно ст.89 ПК України за №7238/10/24/149-05521287 від 15.03.2011 року; податкову вимогу від 15.03.2011 року за №149 на суму 23823,80 грн.; витяг про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №30768263, виданого 24.03.2011 року; повернути кошти , перераховані згідно декларації про ПДВ в рахунок податкового боргу у сумі 4698,20 грн.. повернути незаконно отримані кошти з ПДВ станом на 01.06.2011 року в сумі 14675 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такою постановою суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, основною діяльністю підприємства є надання в оперативний лізинг (оренду) основних фондів (будівлі) за рішенням органу управління майном та сплата, за надання яких, нараховується згідно Методики №786 розробленої та затвердженої Павлоградською районною радою. Частка від доходу підприємства спрямована на ремонт та підготовку приміщень для надання їх бюджетним установам та організаціям, які належать до територіальної власності Павлоградського району, іншим держустановам, які є неприбутковими підприємствами та не є платниками ПДВ і орендна плата яких становить 1 грн. за рік та суб’єктам підприємницької діяльності для надання послуг населенню, які знаходяться на єдиному податку і також не є платниками ПДВ. Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій по продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної ціни, за винятком ПДВ, залучених в ціну товару (робіт, послуг), згідно закону України по питанню оподаткування відповідно до укладених договорів оренди, орендар компенсує втрати за спожиту електроенергію та інші витрати. згідно п.3.6, 3.7 розділу 3 договору оренди. Сума компенсації за спожиту орендарями електроенергію склала 77176,61 грн., у тому числі сплаченого позивачем ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»Павлоградському РЄС –12862,75 грн. ПДВ Сума компенсації за телекомунікаційні послуги склала 2785,32 грн., у тому числі сплаченого «Укртелекому»врахованого ПДВ –464,22 грн. Згідно п.4.1 ст.4 Закону база оподаткування повинна бути: 311715,28 грн.-13326,97 грн.=298388,31 грн., що не перевищувало 300 тис. грн. бар’єр. Вважав, що загальний розмір господарських операцій за звітний період діяльності підприємства з липня 2009 року по червень 2010 року, на підставі якого було зроблено З-Д ОДПІ розрахунок, розраховано невірно, розрахунок склав 312395,26 грн., а повинен бути 234538,78 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оренда нежитлових приміщень підпадає під поняття операцій з поставки товарів (послуг), суми коштів за вказаними операціями повинні зараховуватися до сукупного розміру сум, які є критерієм визначення обов’язковості реєстрації суб’єкта господарювання як платника ПДВ. Суд виходив з того, що позивач самостійно подав реєстраційну заяву та оплатив реєстрацію платника ПДВ. Суд вважав необґрунтованим твердження позивача щодо неправомірності включення до загального розміру оподатковуваних операцій суми коштів, отриманих позивачем за договорами оренди як компенсація витрат на виплату використаної орендарями електроенергії та телекомунікаційних послуг, оскільки п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг) До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг), Суд вважав, що оскільки згідно акту перевірки обсяг операцій за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року з оренди нерухомого майна становив 311715,29 грн., позивач повинен був зареєструватися платником ПДВ, а, оскільки позивач не зареєструвався у строки, визначені Законом, платником ПДВ та мало обсяг операцій з оренди майна у розмірі 89680,23 грн., то відповідачем правомірно визначено розмір ПДВ 20% або 17936 грн. та відповідно прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року

Матеріалами справи встановлено, що після переписки між позивачем та відповідачем з вересня по листопад 2010 року, останній з 14.12.2010 року по 20.12.2010 року провів невиїзну документальну перевірку з питання нарахування позивачем ПДВ за період з 01.07.2009 року по 27.10.2010 року. Перевіркою було встановлено порушення пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занижено ПДВ за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року у сумі 17936 грн.; у порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до податкового органу не надані декларації з ПДВ за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року. Перевіркою було встановлено, що позивач за перевіряємий період фактично займався здаванням в оренду власного нерухомого майна, загальний обсяг цих господарських операцій склав 312395,29 грн. У порушення пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 та п.9.4 ст.9 Закону України позивач не зареєструвався платником ПДВ. Загальний обсяг операцій, що підлягав оподаткуванню склав 89680,23 грн. Під час перевірки було використано виписки банку та касові книги. За цей період позивач не був платником ПДВ. За результатами перевірки 20.12.2010 року був складений акт №433/15-213-05521287. На підставі акту 31.12.2010 року З-Д ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0006681542/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (послуг) у розмірі 23824 грн., у тому числі за основним платежем - 17936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –5888 грн. (а.с.14-20, т.1).

ПРКП «ППМК»зареєстроване виконкомом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 20.01.2004 року (реєстраційний номер 12321200000000476), є комунальним підприємством, перебуває на податковому обліку у З-Д ОДПІ. У зв’язку з тим, що обсяги господарських операцій були нижче від обсягів визначених Законом України «Про податок на додану вартість»з 07.11.2005 року свідоцтво платника ПДВ анульоване.

У матеріалах справи є копії договорів оренди нежитлового приміщення, згідно яких ПРКП «ППМК»здавало у оренду власні приміщення. Серед орендарів є неприбуткові підприємства, які не є платниками ПДВ і орендна плата яких становить 1 грн. за рік та суб’єктам підприємницької діяльності для надання послуг населенню, які знаходяться на єдиному податку і також не є платниками ПДВ. Як вбачається з рахунків, прибуткових касових ордерів орендарі здійснювали орендну плату, компенсацію за користування електроенергією, послугами «Укртелекому»та компенсували земельний податок та інші комунальні послуги. Платіжні доручення є доказом того, що саме позивачем здійснювалась платежі за електроенергію, телекомунікаційні та інші пологи та податок на землю.

Згідно пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об’єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Аналізуючи текст акту перевірки, колегія суддів погоджується з твердженням про те, що посадовою особою З-Д ОДПІ не були належним чином враховані первинні документи по суті господарських операцій та нарахуванню ПДВ порушення вимог абз.2 п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тільки перевірялись доходи по касовим та банківським операціям.

Як встановлено матеріалами справи, компенсація за користування електроенергією за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року склала 77176,51 грн., у тому числі ПДВ –12862,75 грн., відповідно сплаченого ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»- Павлоградський РЄС. Крім того, орендарі компенсували за вказаний період витрати за телекомунікаційні послуги, на вартість яких постачальники нараховували ПДВ. Компенсація за витрачену орендарями електроенергію та інші комунальні послуги, які надходять підприємству і сплачуються постачальникам не є доходом підприємства.

Позивачем надавався розрахунок №1 за підписом керівника та головного бухгалтера, який колегія суддів сприймає як доказ розрахунку доходів позивача за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, оскільки він підтверджений матеріалами справи. Згідно цього розрахунок дохід від оренди склав 168278,81 грн. (орендна ставка –графа №3)+31467,56 грн. (індекс інфляції –графа №4)+26200 грн. (за охорону об’єкта –графа №5)=225946,37 грн. (разом – графа №3+№4+№5=№6). З урахуванням компенсації податку на землю. під орендованим об’єктом дохід склав: 225946,37 грн. (разом оренда –графа №6)+5807,06 грн. (податок на землю –графа №7)=231753,43 грн. (разом – графа №7=№8). Компенсація за надані види комунальних послуг та електроенергії з урахуванням ПДВ, нарахованих постачальниками в склад вартості за надані послуги склала: 77176,51 грн. (електроенергія –графа №9)+2785,32 грн. (телекомунікаційна послуга – графа №10)=79961,83 грн. (разом-графа №11). Таким чином за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року дохід від оренди склав –231753,43 грн. (графа №8), компенсація за електроенергію, телекомунікаційні послуги –79961,83 грн. (графа №11). Крім того відповідачем помилково зарахована сума 680 грн. (графа №13), що повернена підприємству, згідно рішення суду, про що листом ДПА України у Дніпропетровській області за №5271/10/15-216 від 21.02.2011 року було підтверджено. Отже, дохід позивача за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року був менший 300 тис. грн. (а.с.174,т.2).

Позивачем 26.10.2010 року була подана до З-Д ОДПІ реєстраційна заява про реєстрацію його як платника ПДВ, а також 14.10.2010 року здійснена оплата у розмірі 17 грн. за вищевказану реєстрацію, отже позивачем були самостійно здійснені всі дії щодо реєстрації в якості платника ПДВ. 28.10.2010 року З-Д ОДПІ видало позивачу свідоцтво платника ПДВ. Позивач добровільно сплачував ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, тобто до звернення у березні 2011 року із позовними вимогами до суду. Позивачем фактично за цей період сплачено 12087 грн. (а.с.172,173,211-213, т.2).

Згідно п.2.1, 2.2,, пп.2.3.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, зокрема, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, 9.3, 9.4,9.8 (в) ст.9 вищевказаного Закону Центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема, особу звільняють від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Відповідно до пп.5.3.4 п.5.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.023.2000 року №79 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), якими є , зокрема, судове рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава –підпункт «в»п.9.8 ст.9 Закону).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію позивача як платника ПДВ та повернення сум ПДВ, оскільки, позивач добровільно зареєструвався платником ПДВ, добровільно сплачував ПДВ та відповідач не наділений повноваженнями скасовувати рішення про реєстрацію платника ПДВ.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування акту перевірки, оскільки, він не є рішенням суб’єкта владних повноважень, та позовні вимоги про скасування податкової вимоги та витягу про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки, дія їх пов’язана з виконання податкового повідомлення-рішення, яке колегія суддів вважає за необхідне скасувати.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми законодавства та докази у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що слід задовольнити позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, у решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205,207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»- задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року у справі №2а-3747/11/0470 –скасувати.

Прийняти нову постанову. Позовні вимоги Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та повернення коштів задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 31.12.2010 року №0006681542/0 про визначення суми податкового зобов’язання Павлоградському районному комунальному підприємству «Павлоградська пересувна механізована колона»з податку на додану вартість у розмірі 23824 грн., у тому числі за основним платежем - 17936 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –5888 грн.

У іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 23.07.2012 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук