Ухвала суду № 26530185, 11.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/5220/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/5220/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та ремонт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво та ремонт" (надалі по тексту - ТОВ "Будівництво та ремонт", позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (надалі -ДПІ у м.Сумах, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеня від 06.04.2012 р. №0002731503/3127.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/5220/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та ремонт" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 06 квітня 2012 року № 0002731503/3127.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та ремонт" 2188,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/5220/12 та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити ТОВ "Будівництво та ремонт" у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податкову декларацію контрагента позивача ТОВ «Екобудгруп» за липень 2010 року, суму ПДВ по якій у розмірі 212 532,68 грн. включено ТОВ "Будівництво та ремонт" до складу податкового кредиту за липень 2010 року, визнано недійсною. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Екобудгруп» анульовано 07.04.2011р. в зв'язку з неподанням звітності протягом року. До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Декларації подані в 2010р., порожні. Чисельність працюючих згідно розрахунків комунального податку 2 особи. Додаток К/1 до Декларації про прибуток підприємств за 4 квартал 2010р. до ДПІ в Артемівському районі м. Луганськ не надавався, що свідчить про відсутність основних фондів на підприємстві. Відповідач зазначив, що в разі надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, даний документ не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством-покупцем або отримувачем послуг.

Вищенаведене на думку апелянта свідчить про порушення позивачем частин 1-3, 5, 6 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", що не було враховано судом першої інстанції внаслідок не надання належної оцінки доказам по справі.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вважає, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Будівництво та ремонт» з ТОВ «Екобудгруп», та як наслідок порушення позивачем п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими та такими, що зроблені виключно на припущеннях податкового органу про безтоварний характер спірної господарської операції, з перевищенням повноважень ДПІ у м.Сумах. Наполягає на реальності господарської операцій між позивачем та вказаним контрагентом, підтвердженої оформленими належним чином первинними документами. Зазначив, що податкові накладні, отримані ТОВ «Будівництво та ремонт» від ТОВ «Екобудгруп» оформлені у повній відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому, згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту, незалежно від того, чи задекларовано податкові зобов`язання контрагентом позивача. Стверджує, що невиконання останнім своїх зобов`язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем неодноразово на запити відповідача на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за липень 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Екобудгруп» надавались копії всіх первинних бухгалтерських документів (договорів, актів виконаних робіт), докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні. Проте, вказані документи безпідставно не були враховані відповідачем при проведені позапланової невиїзної перевірки, що призвело до неправомірного прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Сумах було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та ремонт» з питань достовірності визначення податкового кредиту за липень 2010 р., за результатами якої складено акт від 20.03.2012 р. № 1668/15-319/32779509 (далі по тексту - акт перевірки а.с. 15-17).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будівництво та ремонт» п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент визначення податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого збільшено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на 212 528 грн.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що операції між ТОВ «Будівництво та ремонт» з ТОВ «Екобудгруп» носять безтоварний характер, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 р. № 0002731503/3127, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 660,0 грн., в т. ч. 212 528,00 грн. - основний платіж, 53 132,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 26).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Так, судом першої інстанції зазначено про те, що оскаржений правочин був направлений на настання реальних наслідків, роботи були виконані та отримані позивачем, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факту збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності судом не встановлено. Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Екобудгруп» та донарахованих в зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Будівництво та ремонт» п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 212528 грн., стало твердження відповідача про нікчемність, безтоварний характер договору підряду, укладеного позивачем з ТОВ «Екобудгруп», за результатами виконання якого позивачем в липні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту вказану суму.

Стверджуючи про нікчемність вказаного правочину, відповідач послався на анулювання 07.04.2011 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Екобудгруп» по причині неподання звітності протягом року. недекларування вказаним контрагентом своїх податкових зобов`язань, внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Екобудгруп» за місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Екобудгруп» основних фондів на підприємстві, необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності (відповідного управлінського та технічного персоналу, оборотних активів, складських приміщень, транспортних засобів).

В зв'язку з чим, ДПІ у м.Сумах вважає, що правочин, укладений між ТОВ "Востокенергоремонт" та вищевказаним контрагентом, в силу їх невідповідності вимогам п.п.1, 5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як наслідок, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що наявність у позивача податкових накладних, виписаних ТОВ «Екобудгруп», не є підставою для формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ у м.Сумах помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Будівництво та ремонт», як Підрядником, та ЗАТ «Український мобільний зв'язок», як Замовником, укладено договір підряду на будівництво базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв'язку на умовах «під ключ» на виконання комплексу робіт з будівництва, переоснащення, дообладнання та введення в експлуатацію базових станцій та контролерів мобільного зв'язку в межах Північного ТУ ЗАТ «Український мобільний зв'язок» № 3277/08 від 19.05.2008 р. (а.с. 61-87).

Згідно з п.4.2. вищевказаного договору, укладеного з ЗАТ «Український мобільний зв'язок», Підрядник (ТОВ «Будівництво та ремонт») має право залучити до виконання робіт субпідрядні організації.

На підставі вказаної норми, між ТОВ «Будівництво та ремонт», як Генпідрядником, та ТОВ «Екобудгруп», як Субпідрядником, було укладено договір субпідряду від 22.09.2009р. № 22- 06/09 (а.с. 27), згідно з умовами якого ТОВ «Екобудгруп» виконало субпідрядні будівельно-монтажні роботи з влаштування базових станцій С8М 900 в с. Красічки та в с. Стара Гута С - Будського району Сумської області на загальну суму 1 275 196,09 грн., про що між сторонами у липні 2010 р. складено:

- акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 на суму 665 608,81 грн. на об'єкт будівництва - с. Красички (а.с. 32-34);

- акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 на суму 609 587,28 грн. на об'єкт будівництва - с. Стара Гута (а.с. 28-30).

ТОВ «Будівництво та ремонт», як Генпідрядник, провів повний розрахунок з ТОВ «Екобудгруп» за виконанні ним субпідрядні роботи, що підтверджується оборотами рахунку № 631 та платіжними дорученнями (а.с. 37-54).

На виконання вищевказаного договору субпідряду, на підставі підписаних вищевказаних форм КБ-2в, КБ-3 Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Екобудгруп» на адресу позивача видано податкові накладні № 30-7/3 від 30.07.2010 р. (а.с. 31) на загальну суму 609 587,28 грн., в т.ч. ПДВ - 101 597,88 грн., № 30-7/2 від 30.07.2010 р. (а.с. 35) на загальну суму 665 608,81 грн., в т.ч. ПДВ - 110 934,80 грн.

Крім того, позивач, як платник податку, у відповідності до п.7.2.8. Закону «Про податок на додану вартість» за липень 2010 р. склав та надав до ДПІ у м. Сумах в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, до яких було включено вищевказані податкові накладні (а.с. 55).

Об'єм будівельно-монтажних робіт з будівництва базових станцій для ЗАТ «Український мобільний зв'язок», який виконувався субпідрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобудгруп» та зазначений в формах КБ-2в, КБ-3 за липень 2010 р. (підписаних між позивачем та ТОВ «Екобудгруп») був включений Замовником ЗАТ «Український мобільний зв'язок» до актів приймання робіт, обладнання та матеріалів, за липень 2010 р., за грудень 2010 р., підписаних між Замовником (ЗАТ «Український мобільний зв'язок») та ТОВ «Будівництво та ремонт» (а.с. 88-97).

Також колегія суддів зазначає, що по Договору субпідряду було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень). В подальшому виконані за договором субпідряду роботи по визначеним в договорі підряду об'єктам були прийняті Замовником (ЗАТ «Український мобільний зв'язок»). Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобудгруп» субпідрядних робіт з будівництва базових станцій в с. Красічки, в с. Стара Гута (вказаних в формах КБ-3, КБ-2в за липень 2010 р.), підтверджується актами робочої технічної комісії та сертифікатами відповідності, виданими Інспекцією державного архітектурного контролю у Сумській області (а.с. 140-143). На момент здійснення вказаних господарських операцій ТОВ «Екобудгруп» мало відповідну ліцензію (а.с. 174), що доводить реальність здійснених операції.

На підставі викладеного, враховуючи те, що одним із видів діяльності ТОВ «Будівництво та ремонт» є: 45.21.1 Будівництво будівель, колегія суддів приходить до висновку про те, що виконані ТОВ «Екобудгруп» роботи були фактично використані позивачем у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи (акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення) щодо операцій по виконанню договору субпідряду між позивачем та ТОВ «Екобудгруп», які надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності здійсненої господарської операції, мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Таким чином, господарська операція між ТОВ «Будівництво та ремонт» та ТОВ «Екобудгруп» повністю підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (акти прийому виконаних підрядних робіт, платіжні доручення), а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у контрагента позивача належних ресурсів для виконання робіт, обумовлених договорами, не може свідчити про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки положеннями Цивільного кодексу України (параграф 3 "Будівельний підряд") не заборонено здійснення будівельно-монтажних робіт за договорами підряду із залученням необмеженої кількості підрядників та субпідрядників.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угоди між ТОВ «Будівництво та ремонт» та ТОВ «Екобудгруп» посилається на те що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ТОВ «Екобудгруп» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням а також податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року ТОВ «Екобудгруп» визнано «не дійсною».

З дослідженого наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що записів про відсутність ТОВ «Екобудгруп» за місцем реєстрації до реєстру не вносилося (а.с. 144-148), крім того на момент здійснення спірних господарських операцій до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців було внесено записи про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як суб'єкт підприємницької діяльності.

Щодо твердження відповідача про відсутність об`єкту оподаткування податком на додану вартість та підстави для виписування ТОВ «Екобудгруп» податкових накладних з огляду на недекларування своїх податкових зобов`язань, за господарськими операціями з ТОВ «Будівництво та ремонт», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, податковій декларації з ПДВ ТОВ «Екобудгруп» за липень 2010 року присвоєно статус "визнано недійсною".

Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача не спростовують факту подання вказаним контрагентом позивача податкової звітності з ПДВ та не свідчать про недекларування ним своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Крім того, необхідно відмітити, що Законом України "Про податок на додану вартість", чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено присвоєння податковій звітності з ПДВ статусу "визнано недійсною", а присвоєння податковій звітності статусу "не визнано як податкова звітність" не позбавляє платника податку, в даному випадку ТОВ «Екобудгруп», права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отриманні податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2.1., 7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Будівництво та ремонт» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами, а отже мали право складати податкові накладні. При цьому посилання відповідача на факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Екобудгруп», колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як зазначає сам відповідач в акті перевірки, дане свідоцтво було анульоване 07.04.2011 року, тоді як спірні господарські операції відбувалися в липні 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ «Екобудгруп» не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту робіт, невикористання отриманих робіт в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не може бути визнані нікчемними.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, не задекларував податкові зобов'язання, не подав звітність до податкового органу, в силу ст.61 Конституції України настає індивідуальна відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, на підтвердження факту відсутності у ТОВ «Екобудгруп» основних фондів, на неподання останнім Додатка к/1 до Декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2010 р., оскільки податкова звітність (декларація з податку на прибуток з додатками) не може бути належним доказом відсутності у підприємства основних фондів, оскільки в даній податковій звітності не відображаються орендовані основні фонди та основні фонди, на які згідно з нормами законодавства не нараховується амортизація.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із отриманням підрядних робіт від ТОВ «Екобудгруп» за липень 2010 року в розмірі 212 532,68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 20.03.2012 р. № 1668/15-319/32779509 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах від 06.04.2012 р. № 0002731503/3127, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 660,0 грн., в т. ч. 212 528,00 грн. - основний платіж, 53 132,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/5220/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.