Рішення № 26527926, 15.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/10406-2012 15.10.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"До Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони УкраїниПростягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 355186,00 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Герасименко І.В., пред. за дов. № 302 від 01.10.2012р.

Від відповідача -Подвойська Є.О., пред. за дов. № 375 від 16.08.2012р.

ОБСТАВНИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Домоуправління № 12 Київського експлуатаційного відділу м. Києва при Міністерстві оборони України про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 355186, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року порушено провадження по справі № 5011-58/10406-2012 розгляд справи призначено на 27.08.2012 року.

27.08.2012 року представники сторін у судове засідання з'явились.

27.08.2012 року представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву.

27.08.2012 року представник позивача надавав представнику відповідача акт звіряння, проте представник відповідача запропонував представнику позивача надіслати акт звіряння на поштову адресу підприємства відповідача.

Представники сторін надали суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 26.09.2012 на 14:30.

26.09.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченко Е.О., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п.2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5011-58/10406-2012 передано для розгляду судді Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2012 року.

01.10.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 5011-58/10406-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року розгляд справи призначений на 15.10.2012р.

У судове засідання 15.10.2012 року представники сторін з'явилися.

29.08.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

06.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли платіжні вимоги-доручення.

25.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог.

26.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи.

15.10.2012 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду акт звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заяву про зменшення позовних вимог від 25.09.12р. судом прийнято до розгляду.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

17.05.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Домоуправлінням № 12 Київського експлуатаційного відділу м. Києва при Міністерстві оборони України (абонент) був укладений Договір № 00611/2-10 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується забезпечувати абонента послугами з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується сплачувати за вищезазначені послуги на умовах цього договору та правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило Наказ № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", яким було скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та введено нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Наказом № 190 встановлено наступне:

- п. 3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

- п. 5.2. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

- п. 5.21. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Таким чином, із змісту Наказу № 65 та Наказу № 190 слідує, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, за показниками водолічильника, а за його відсутності -за узгодженням з постачальником за нормами водопостачання або іншим способом, передбаченим правилами № 190 (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством, у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно п. 3.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 1 875 480,14 грн., з яких сплачено 1 505 672,24 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 331 854,67 грн.

Надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення підтверджуються наявними в матеріалах справи: актами про зняття показників водолічильників, розшифровками рахунків абонента, дебетово-інформаційними повідомленнями тощо.

Відповідач проти стягнення з нього заборгованості заперечує, посилаючись на відсутність фінансування та на наявність заборгованості за комунальні сплати мешканцями житлового фонду, що перебуває у віданні відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язувався надавати відповідачу з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідачем свої зобов'язання за договором № 00611/2-10 були виконані лише частково у сумі 1 505 672,24 грн.

З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем у встановлені договором строки своїх зобов'язань за договором № 00611/2-10 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 331 854,67 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

25.09.2012 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначив про проведення звірки розрахунків між сторонами та під час складання такого акту було виявлено технічну помилку, а саме в коді абонента 29-51361 оплату за квітень 2012 року розміром 3 968,15 грн. відображено у відповідному рядку, однак не враховано у підсумковому рядку по вказаному коду. Таким чином, розмір основного боргу має бути зменшена на суму 3 968,15 грн. і складатиме 327 886,52 грн. (331 854,67 - 3 968,15).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Зокрема, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості за договором № 00611/2-10 на загальну суму 327 886,52 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 327 886,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 2 833,44 грн. інфляційних витрат, 9 841,33 грн. 3 % річних та 10 565,56 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на таке, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 64/68; код ЄДРПОУ 22992752) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 327 886,52 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 52 коп.) боргу, 2 833,44 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять три грн. 44 коп.) інфляційних витрат, 9 841,33 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок одну грн. 33 коп.) 3 % річних, 10 565,56 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 56 коп.) пені, 7024, 34 грн. ( сім тисяч двадцять чотири грн. 34 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 22.10.2012 року.

Суддя О.Є. Блажівська