Постанова № 26527501, 23.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5023/874/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Євро модерн", м. Харків (далі -Фірма)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2012 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012

зі справи № 5023/874/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (далі -ПАТ "Укртелеком")

до Фірми

про стягнення 77 409, 62 грн. та

зустрічним позовом Фірми

до ПАТ "Укртелеком"

про визнання неправомірними дій та поновлення порушеного права.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Укртелеком" -Бойка Р.О.,

Фірми -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов було подано ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Фірми: 72 410, 84 грн. основного боргу; 2 822, 29 грн. пені; 721, 82 грн. "інфляційних"; 1 454, 67 грн. -3 % річних.

У подальшому розмір позовних вимог було змінено та заявлено до стягнення : 71 854, 93 грн. основного боргу; 2 822, 29 грн. пені; 718, 55 грн. "інфляційних"; 1 446, 94 грн. -3 % річних.

Зустрічний позов було подано про визнання неправомірними дій ПАТ "Укртелеком" щодо припинення надання телекомунікаційних послуг (далі -ТКП) і зобов'язання відновити в повному обсязі надання ТОВ "Фірма "Євро модерн" відповідних послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2012 (суддя Денисюк Т.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Пушай В.І. -головуючий, судді Плужник О.В. і Барбашова С.В.), первісний позов (з урахуванням зміни розміру позовних вимог) задоволено повністю; в зустрічному позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Фірма просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на статтю 20 Господарського кодексу України, статті 32, 37 Закону України "Про телекомунікації", статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередні судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили з таких обставин.

Сторонами у справі було укладено договір від 16.09.2008 № 1158 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір), за умовами якого ПАТ "Укртелеком" зобов'язалося надати зазначені послуги, а Фірма -повно і своєчасно їх оплачувати (протягом 10 днів з моменту отримання рахунка).

На виконання даного Договору ПАТ "Укртелеком" надавалися Фірмі послуги електрозв'язку але остання порушила свої зобов'язання з оплати за надані послуги, в зв'язку з чим за період з травня 2011 року по січень 2012 року утворилася заборгованість у сумі 71 854, 93 грн.

Посилання Фірми на виникнення згаданої заборгованості у зв'язку із несанкціонованим доступом до телекомунікаційних мереж є безпідставним, з огляду на те, що:

- на прохання Фірми 24.04.2001 та 27.05.2011 фахівцями ПАТ "Укртелеком" проводилися перевірки лінійно-кабельних споруд телефону на предмет наявності несанкціонованих підключень;

- при цьому встановлено, що телефон підключений по місцевій мережі, організованій у приміщенні, де знаходиться Фірма;

- стороннього підключення до ліній телефону № 703-46-46 у зоні відповідальності Харківської філії ПАТ "Укртелеком" не виявлено;

- встановлено, що розподільча коробка знаходиться в окремій кімнаті, що замикається, на поверсі, де розташований офіс Фірми; поверх, на якому розташовано Фірму, разом із зазначеною кімнатою знаходиться під фізичною охороною;

- проведеною ПАТ "Укртелеком" перевіркою станційного обладнання, що забезпечує роботу телефону № 703-46-46, не виявлено пошкоджень, збоїв у роботі цього обладнання;

- на обладнанні міжміського телефонно-телеграфного зв'язку зафіксовано всі вихідні міжнародні дзвінки в період з 03 по 11 травня 2011 року, що протарифіковані до сплати;

- на номері 703-46-46 оформлено послугу ISDN BPI, яка забезпечує підвищений рівень захисту від несанкціонованого доступу.

Фірмою не подано доказів того, що правоохоронними органами встановлювалися факти несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж.

ПАТ "Укртелеком" було видано наказ від 14.04.2011 № 435 щодо виявлення випадків несанкціонованих підключень; цим наказом встановлено типову форму акта, згідно з якою 24.05.2011 та 27.05.2011 було складено акти обстеження абонентських ліній щодо несанкціонованого підключення, і відповідних фактів не встановлено.

Згідно з пунктом 4.2 Договору в разі затримки оплати за надані послуги нараховується пеня з першого числа місяця в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки. Нарахована сума пені 2 822, 29 грн. відповідає умовам Договору та поданому ПАТ "Укртелеком" розрахунку, що перевірений судом.

Так само відповідають закону і поданому розрахунку заявлені до стягнення суми інфляційних нарахувань (718, 55 грн.) і 3 % річних (1 446, 943 грн.).

Сторонами в Договорі не було визначено іншого способу захисту цивільного права, ніж способи, передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

- положення цієї глави (глави 63 ЦК України) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За приписами пункту 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації", пункту 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), споживач ТКП зобов'язаний виконувати умови договору про надання ТКП, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним ТКП.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов, зокрема, договору (стаття 526 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина перша та третя статті 549 названого Кодексу).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та з огляду на наведені законодавчі приписи, з'ясувавши наявність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за тим же позовом за надані за Договором ТКП, а також наявність передбачених Догвором і законом підстав для застосування до названого відповідача заходів майнової відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, попередні судові інстанції дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову. Відповідні доводи фактично стосуються оцінки доказів у справі та встановлення обставин у ній, що перебуває за межами розгляду справи в касаційній інстанції, оскільки остання згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих посилань на порушення чи неправильне застосування названими судовими інстанціями передбачених статтею 43 ГПК України привал оцінки доказів.

Що ж до зазначеного скаржником його звернення до правоохоронних органів стосовно "факту телефонного шахрайства", то судом першої інстанції правильно зазначено, що перевірка заяв та повідомлень стосовно несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж належить до повноважень правоохоронних та спеціалізованих контролюючих органів, а не ПАТ "Укртелеком"; водночас у разі виявлення відповідними органами такого доступу Фірма не позбавлена буде права на звернення до господарського суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Вищий господарський суд України погоджується також з висновком попередніх судових інстанцій про невідповідність закону (статі 16 ЦК України, статті 20 ГК України) такого обраного Фірмою за зустрічним позовом способу захисту права, як визнання неправомірними дій ПАТ "Укртелеком" щодо припинення надання ТКП для Фірми. Посилання скаржника в зв'язку з цим на пункт 13 частини першої статті 32 Закону України "Про телекомунікації" не приймається касаційною інстанцією, оскільки у згаданому пункті йдеться про право споживача ТКП на оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів, провайдерів телекомунікцій шляхом звернення, зокрема, до суду, а не про спосіб судового захисту; відповідне ж право може бути реалізоване лише у спосіб, передбачений законом.

Водночас не можна погодитися з висновком попередніх судових інстанцій стосовно невідповідності закону другої позовної вимоги за зустрічним позовом Фірми до ПАТ "Укртелеком", а саме -про відновлення порушеного права шляхом зобов'язання ПАТ "Укртелеком" відновити в повному обсязі надання ТКП для Фірми згідно з Договором. Такий спосіб захисту узгоджується з положеннями пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України і абзацу четвертого частини другої статті 20 ГК України про можливість захисту прав та інтересів, зокрема, суб'єктом господарювання шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення його прав та інтересів. Отже, попередніми судовими інстанціями в частині розгляду цієї вимоги допущено неправильне застосування зазначених норм ЦК України і ГК України, внаслідок чого ними не встановлено обставин, пов'язаних з вирішенням спору в цій частині по суті, зокрема, наявністю чи відсутністю у Договорі (чи в інших обов'язкових для сторін правилах) підстав і порядку припинення ПАТ "Укртелеком" надання Фірмі ТКП через наявність у останньої заборгованості за відповідні послуги та з додержанням у даному випадку таких підстав і порядку (за їх наявності).

Тобто названі судові інстанції припустилися (в тій же частині) й неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак у частині розгляду позовної вимоги (за зустрічним позовом) про відновлення порушеного права Фірми, а саме зобов'язання ПАТ "Укртелеком" відновити в повному обсязі надання ТКП для Фірми згідно з Договором, оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд у тій же частині.

У такому розгляді місцевому господарському суду слід врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір (у відповідній його частині) згідно з законом.

У решті ж прийняті по суті даної справи судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Євро модерн" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2012 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 зі справи № 5023/874/12 скасувати в частині відмови у позовній вимозі (за зустрічним позовом) про відновлення порушеного права товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Євро модерн", а саме зобов'язання публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" відновити в повному обсязі надання телекомунікаційних послуг для товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Євро модерн" згідно з договором від 16.09.2008 № 1158.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У решті зазначені рішення і постанову залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко