Постанова № 26527483, 16.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5015/465/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХандуріна М.І.,суддівКатеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" Господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 рокуна рішення та постанову у справі за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні№ 5015/465/12 господарського суду Львівської області Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест"провизнання недійсним одностороннього правочину, за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" - Горох О.П., дов. № 02-15/1-856 від 26.09.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі -ПАТ "Земельний банк") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" (далі -ТОВ "Галнафто-Інвест") з вимогою визнати недійсним односторонній правочин, вчинений 03.09.2010 року відповідачем ТОВ "Галнафто-Інвест" (позичальником за кредитним договором від 26.06.2008 року) про припинення зобов'язань в сумі 5302465,74 грн. за кредитним договором № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року перед позивачем ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Галнафто-Інвест" до ПАТ "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008 року на підставі договору купівлі продажу права вимоги від 29.07.2010 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року у справі № 5015/465/12 (суддя -Шпакович О.Ф.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5015/465/12 (головуючий суддя -Процик Т.С., суддя -Дубник О.П., суддя -Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року у справі № 5015/465/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Земельний банк" - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Земельний банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5015/465/12 скасувати. Прийняти нове рішення, яким визнати недійсним односторонній правочин, вчинений 03.09.2010 року ТОВ "Галнафто-Інвест" про припинення зобов'язань в сумі 5302465,74 грн. за кредитним договором № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Галнафто-Інвест" на підставі договору купівлі продажу права вимоги від 29.07.2010 року.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.202, 602 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.203 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст.35, 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2012 року касаційну скаргу ПАТ "Земельний банк" прийнято до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 09.10.2012 року.

В судове засідання 25.09.2012 року з'явився уповноважений представник позивача ПАТ "Земельний банк", представник відповідача ТОВ "Галнафто-Інвест" в судове засідання не з'явився.

Розгляд справи було відкладено до 16.10.2012 року.

В судове засідання 16.10.2012 року з'явився уповноважений представник позивача ПАТ "Земельний банк", представник відповідача ТОВ "Галнафто-Інвест" в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5015/465/12 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.05.2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (Банк) та ТОВ "Компанія "Західбудінвест" (Вкладник) було укладено Договір № 2408-П строкового банківського вкладу (а.с. 31-32).

Відповідно до п.1.1. Договору № 2408-П строкового банківського вкладу Вкладник вносить, а Банк приймає тимчасово вільні кошти в сумі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок, далі Вклад, на рахунок № 26156022408 строком до 10.07.2013 року.

26.06.2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (Банк) та ТОВ "Галнафто-Інвест" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КЛ-2670/1-980 (а.с. 22-24).

Пунктом 1.1. Кредитного договору № КЛ-2670/1-980 передбачено, зокрема, що Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання Позичальнику в її межах, кредитів в гривнях, що надалі іменуються "Кредити", а Позичальник зобов'язується використати Кредити на цілі, зазначені в п.1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути Кредити Банку.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору № КЛ-2670/1-980 ліміт Кредитної лінії складає 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп.

У відповідності до п.1.3. Кредитного договору № КЛ-2670/1-980 розмір процентів за користування Кредитами складає 22% (двадцять два) проценти річних.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року (а.с. 27) передбачено, зокрема, що пункт 1.3. Договору викласти в наступній редакції: "1.3. Розмір процентів за користування Кредитами складає 12 % (дванадцять відсотків) річних".

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору № КЛ-2670/1-980 позичальник зобов'язаний повернути Банку всі Кредити, надалі в межах кредитної лінії не пізніше "25" червня 2009 року включно.

Судами встановлено, що позичальник не виконав договірних зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування коштами, сума кредитної заборгованості ТОВ "Галнафто-Інвест" складала 5 302 465,74 грн.

29.07.2010 року між ТОВ "Компанія "Західбудінвест" (Продавець) та ТОВ "Галнафто-Інвест"(Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги (а.с. 30).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу права вимоги в порядку та на умовах визначених даним договором, Продавець (Первісний кредитор) передає Покупцеві (Новий кредитор) за плату право вимоги, належне Продавцеві по договору № 2408-П строкового банківського вкладу від 27.05.2008 року (надалі по тексту договір банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008 року) укладеному між Продавцем та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (надалі по тексту Банк).

Згідно з п.1.2. Договору купівлі-продажу права вимоги за даним договором, Покупець (Новий кредитор) набуває права вимагати від Банку (Боржник) виконання зобов'язань по договору банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008 року на суму вкладу 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. без нарахування процентів.

03.09.2010 року ТОВ "Галнафто-Інвест" надіслало КФ ПАТ "Зембанк" Заяву-Вимогу № 07/09 (а.с. 33), у якій, зокрема, виклало пропозицію про зарахування взаємних вимог (Банку і ТОВ "Галнафто-Інвест") та зазначено строк для надання відповіді про результат розгляду Заяви. Відтак ТОВ "Галнафто-Інвест" повідомило Банк про відступлення ТОВ "Компанія "Західбудінвест" права вимоги.

23.09.2010 року ПАТ "Земельний банк" листом вих. 02-15/3190 від 23.09.2010 року (а.с. 34) надав відповідь на Заяву-Вимогу № 07/09 від 03.09.2010 року, в якій зокрема, вказав, що договір купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства та те, що ПАТ "Земельний банк" не має змоги включити ТОВ "Галнафто-Інвест" до реєстру вимог кредиторів банку.

У зв'язку з відсутністю погодження ПАТ "Земельний банк" зазначеної пропозиції ТОВ "Галнафто-Інвест", спір було передано на вирішення господарському суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі № 15/193 (а.с. 96-97) позов задоволено частково; зобов'язано ПАТ „Земельний банк" зарахувати право вимоги ТОВ „Компанія „Західбудінвест" за договором № 2408-ІІ строкового банківського вкладу від 27.05.2008 року на суму 5 302465,74 грн., яке належить ТОВ „Галнафто-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010 року, укладеного з ТОВ „Компанія „Західбудінвест" та вимогу ПАТ „Земельний банк", по кредитному договору № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року укладеному з ТОВ „Галнафто-Інвест" на суму 5 302465,74 грн.; зобов'язано ПАТ „Земельний банк" зареєструвати відомості про припинення іпотеки за іпотечним договором від 26.06.2008 року, укладеним між Харківським акціонерним Земельним банком та громадянкою України ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.06.2008 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3757; в частині решти вимог у позові відмовлено; стягнуто з ПАТ „Земельний банк" на користь ТОВ "Галнафто-Інвест" 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 15/193 (а.с. 98-100) рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року в справі за номером 15/193 - залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Земельний банк" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року у справі № 15/193 (а.с. 101-102) касаційну скаргу ПАТ "Земельний банк" залишено без задоволення; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 15/193 залишено без змін.

Відмовляючи в позові ПАТ "Земельний банк" у справі № 5015/465/12, суд першої інстанції виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Земельний банк" і ТОВ "Галнафто-Інвест" здійснено на підставі рішення суду, яке, згідно з нормою ст.4-5 ГПК України, є обов'язковим до виконання, і яким встановлено факти, що не підлягають повторному доведенню у даному спорі (ч.2 ст.35 ГПК України). Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до ч.3 ст.202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки для іншої особи при наявності двосторонньої домовленості.

Переглядаючи рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року у справі № 5015/465/12 в апеляційному порядку, Львівський апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції, що факт вчинення ТОВ "Галнафто-Інвест" одностороннього правочину із зарахування зустрічної вимоги -відсутній (наявною була лише пропозиція про зарахування), а зарахування здійснено (і взаємні грошові зобов'язання -припинено) виключно на підставі рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, зробленим без встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наступного.

Рішення з господарського спору повинно прийтися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги ч.1 ст.4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення").

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.2 ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом у нарадчій кімнаті. Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 цього Кодексу.

У рішеннях Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, викладений висновок про те, що -"у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Про постанови Верховного Суду України, в яких зроблено вказаний висновок, господарські суди України було повідомлено листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року № 01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З матеріалів справи вбачається, що постановою Національного Банку України З0.07.2010 року № 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Земельний банк" 02.08.2010 року відкликано банківську ліцензію, введено процедуру ліквідації банку та призначено ліквідатора.

Згідно з ч.4 ст.110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до п.п. 3 та 8 ст. 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

06.08.2010 року ліквідатор опублікував відомості про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" на виконання приписів ст.89 Закону, і з цього дня кредитори мали право заявити ліквідатору про свої вимоги до Банку.

Згідно з ст. 93 вказаного Закону після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження НБУ. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному ст. 96 Закону.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (божник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Підстави припинення зобов'язання встановлені главою 50 ЦК України, і зокрема ст.601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених законом або договором.

За своєю правовою природою зарахування є одностороннім правочином.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій послалися на те, що факт вчинення ТОВ "Галнафто-Інвест" одностороннього правочину із зарахування зустрічної вимоги -відсутній (наявна була лише пропозиція про зарахування), а зарахування здійснено (і взаємні грошові зобов'язання припинено) виключно на підставі рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі № 15/193, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року.

При цьому господарський суд першої інстанції послався на ч.2 ст.35 ГПК України (а апеляційний господарський суд цього посилання не спростував), відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарській спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Прийшовши до такого висновку, господарський суд першої інстанції не зазначив, які саме встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі № 15/193 факти не підлягають повторному доведенню у даному спорі.

Судами не взято до уваги, що як у зазначених рішеннях господарських судів, так і в матеріалах справи не встановлено факту відсутності одностороннього правочину -зарахування -як такого; а визнання судами правових підстав для задоволення позову ТОВ "Галнафто-Інвест" і зобов'язання банку зарахувати право вимоги для припинення грошових зобов'язань Позичальника за Кредитним договором № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року у сумі 5 302 465,74 грн. само по собі не свідчить про відсутність одностороннього правочину, як дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, підстави недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ні господарським судом першої інстанції, ні господарським судом апеляційної інстанції оцінку доводам позивача щодо недійсності одностороннього правочину по суті не надано, відповідних фактичних обставин не встановлено, правового обґрунтування не наведено, що є порушенням вимог ст.43 ГПК України.

Наведені вище порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і як наслідок розгляд в судовому процесі обставин справи не видається визнати повним та об'єктивним.

Відповідно до ч.2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з урахуванням положень ч.2 ст.82 ГПК України, ст.111-28 ГПК України.

Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі № 5015/465/12 скасувати.

Справу № 5015/465/12 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий М.І.Хандурін

Судді Л.Й.Катеринчук

В.Я.Погребняк