Ухвала суду № 26525425, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9190/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГОСТАР»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГОСТАР»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0008092312/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Терикон-2007»за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за наслідками якої складено акт від 08.10.2010 року №3729/23-12/31753486, яким встановлено порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість у грудні 2007 року на суму 333333,33 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року №0008092312/0, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 500000,00 грн..

В результаті адміністративного оскарження сума нарахованого податкового зобов'язання не змінилася, але відповідачем винесено наступне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0008092312/1.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0008092312/1, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Терикон-2007»(Постачальник) укладено договір на поставку вугілля від 28.11.2007 року №03/11, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вугілля марки А (антрацит), а Покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату вартості поставки.

Згідно додатку №1 від 28.11.2007 року до договору обсяг поставки вугілля складає 3500 тон на суму 1925000,00 грн..

Відповідно до п. 3.2 договору Покупцем здійснено перерахування платіжним дорученням від 25.12.2007 року №343 коштів у сумі 2 млн. грн. на банківський рахунок Постачальника в рахунок передоплати за вугілля 2 млн. грн., а Постачальником виписано податкову накладну від 25.12.2007 року №117 на вказану суму.

Відповідно до п. 2.1 договору Покупець надав Постачальнику лист-рознарядку №1 від 08.01.2008 року на відвантаження вугільної продукції із зазначенням строку поставки 01.02.2008 року 29.02.2008 року та вантажоотримувачів.

У зв'язку з порушенням строків поставки вугілля, визначених листом-рознарядкою №1 від 08.01.2008 року, позивач направив Приватному підприємству «Терикон-2007»лист від 03.03.2008 року №01/03 про повернення попередньої оплати за вугілля.

Листом від 07.03.2008 року №36 Приватне підприємство «Терикон-2007»запропонували провести поставку вугільної продукції у повному обсязі у березні 2008 року.

Покупцем підписано лист-рознарядку №2 від 07.03.2008 року до договору із зазначенням строку поставки 07.03.2008 року - 30.03.2008 року.

У зв'язку з порушенням зобов'язань, визначених листом-рознарядкою №2 від 07.03.2008 року, позивачем виставлено письмову претензію Приватному підприємству «Терикон-2007» від 01.04.2008 року, яка залишена без відповіді.

Внаслідок утвореної заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року №2а08056/08 визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи та припинено юридичну особу ПП «Терикон-2007», а рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська від 23.01.2009 року №29 анульовано реєстрацію ПП «Терикон-2007»платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим відповідач вважає контрагента фіктивним, а правочин нікчемним.

Згідно з п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими наклад ними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у грудні 2007 року позивач надав податкову накладну від 25.12.2007 року №117 виписану Приватним підприємством «Терикон-2007»на загальну суму 2 млн. грн., у тому числі податок на додану вартість.

Положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, а згідно із п. 9.8 ст. 9 цього ж Закону реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, встановлених у цьому Закону.

На час складення податкової накладної Приватне підприємство «Терикон-2007»у грудні 2007 року було зареєстроване платником податку на додану вартість, а анулювання реєстрації відбулося в січні 2009 року.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 333333,33 грн. відповідає вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем та Приватним підприємством «Терикон-2007»є безпідставними та суперечать ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки відповідачем не доведено, яким законом прямо встановлено недійсність Договору, крім того вони ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючого органу.

Визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи не призводить до недійсності, або нікчемності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.09.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.