Постанова № 26524152, 23.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2412/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005892210 від 25.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Авіаційна паливна заправна компанія»(ТОВ «АПЗК») звернулась з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005892210 від 25.04.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є юридичною особою, зареєстрований 01.02.2005 р. виконавчим комітетом Бориспільської ради Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію №135410200000 від 01.02.2005 р. та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.02.2005 р. за №2535-04, перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ.

З 10.02.2012 року по 09.03.2012 року із послідуючим продовженням з 12.03.2012 року по 23.03.2012 року Бориспільської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка позивача ТОВ «АПЗК»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акту перевірки №90/22-10/31477919 від 06.04.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4 статті 4; п.п.1.20.9, п.1.20.1 статті 1; п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1274787 грн., у тому числі за 2 кв. 2009 р.- 93218 грн.; 3 кв.2009 р.- 62663 грн.; 4 кв.2009 р.-117619 грн.; 1 кв.2010 р.-244982 грн.; 2 кв.2010 р.-332239 грн.; 3 кв.2010 р.-87807 грн.; 4 кв.2010 р.-197715 грн.; 1 кв.2011 р.-138544 грн.; п.201.10 статті 201 ПК України, що мало своїм наслідком заниження податку на додану вартість за вересень 2011 р. на суму 216 460,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 р. на суму 843 853,00 грн.; п.19.2 а статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»за період з 01.01.09 по 31.12.11 р. встановлено порушення по 3 особових рахунках в 3 випадках та донараховано податок з доходів фізичних осіб всього в сумі 89,04 грн.; п.п.8.1.2 п.8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»- несвоєчасно сплачено до бюджету доутриманий податок на доходи фізичних осіб за травень 2009 р.- квітень 2010 р. в сумі 2 935,07 грн.; п.19.2-б статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: податковий розрахунок ф.№1-ДФ за 1 та 3 квартали 2009 р. та 3 квартал 2010 р. подано з неповними даними про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0005892210 від 25.04.2012 року про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 558 849 грн., з яких за основним платежем -1274787 грн. та 284062 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені позовних вимог виходячи з наступного.

Так, ТОВ «АПЗК»орендувало паливозаправники у ТОВ «ПЗК ТНК-АВІА». Відповідно до договору оренди від 30.04.2009 р. №021-04 та додаткової угоди вартість орендної плати за місяць складала 20820 грн.

Згідно п.1.20.9, п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додатково встановлюється методологія визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються)платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил: у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку визначається на рівні ціни, за якою такі товари перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари); у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод «витрати плюс»(витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку визначається як сума фактичних витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Як зазначено в акті перевірки податковим органом нараховані суми амортизаційних відрахувань позивачем перевищують вартість орендної плати, яку сплачувало ТОВ «АПЗК»по орендованих паливо заправниках, тому ТОВ «АПЗК»одержало послуги у пов'язаною з ним особою з частковою оплатою .

Проте, такі доводи податкового органу не ґрунтуються на вимогах законодавства, чинного на момент перевірки та складання акта.

Відповідно до пп.1.20.6 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпунктом 1.20.1, пункту 1.2- статті 1 зазначеного Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як встановлено судом,вартість оренди паливозаправників аеродромних була визначена сторонами договору ПЗА-20 № 021-04 від 30.04.2009 року за обоюдною згодою учасників договірних відносин.

Чинне законодавство України при звичайній оренді не обмежує максимальний чи мінімальний розмір орендної плати, а регулювання розміру орендної плати відбувається шляхом попиту та пропозицій.

Відповідно до пп.1.20.8 п.1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, такі органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов»язаний за таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.

Проте, відповідач до позивача із запитом стосовно обгрунтування рівня цін на орендну плату паливозаправників аеродромних не звертався.

Згідно пп.8.3.5 п.8.3 ст. 8 Закону, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групп 2,3,4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групп 2,3,4 з метою оподаткування не ведеться.

Отже, звичайною є ціна товарів (робіт,послуг), яка визначена сторонами договору від 30.04.2009 року.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону визначено, що витрати платника податку, понесені по сплаті орендних платежів, цивільно-правових договорах повязаних з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін, але не вищих за звичайні ціни.

Як зазначено у підпункті 1.20.2 пункту 1.20, статті 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Проаналізувавши вищезазначені норми Закону, суд вважає, що порядком визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) не встановлено правил розрахунку показника звичайної ціни на послуги оренди основних фондів виходячи із розміру амортизаційних відрахувань, нараховані на такі основні фонди.

Отже, будь-яких порушень чинного законодавства України позивач при нарахуванні амортизаційних відрахувань відповідно до договору за оренду паливозаправників аеродромних не здійснив.

Із акта перевірки вбачається, що податковим органом зафіксовано порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження задекларованих ТОВ«АПЗК»показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»за 4 квартал 2010 року на загальну суму 13 181 грн.

Відповідно до пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8,9 та пп..7.9.4 цього Закону.

У пункті 5.9 ст. 5 Закону зазначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, і цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, малоцінних та швидкозношуваних предметів ( запасів) на складах, у незавершеному виробництві тільки за тими запасами, затрати на придбання і поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Визначення приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів і матеріальних ресурсів проводиться платниками податку шляхом їх залишків на початок на кінець звітного періоду.

Якщо балансова вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, то різниця вираховується із суми валових витрат платника податку в цьому звітному кварталі.

Якщо балансова вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, то різниця додається до складу валових витрат платника податку в звітному кварталі.

Здійснена згідно з правила бухгалтерського обліку переоцінка запасів для цілей податкового обліку не змінює балансової вартості, тобто не бере участь у розрахунку приросту (убутку) запасів.

Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів в податковому обліку наводиться в податковій декларації з податку на прибуток.

В подальшому у бухгалтерському обліку вартість запасів списується на виробництво продукції і під час реалізації готового виробу відноситься на витрати звітного періоду в складі його фактичної собівартості, що дає підстави для висновку про те, що фактичною датою формування матеріальних витрат у бухобліку є день реалізації готової продукції, оскільки саме у цей момент вони відносяться на витрати звітного періоду, а відповідна виручка від реалізації визначається доходом.

Проте, чинним законодавством не передбачено здійснення будь-якого коригування валових витрат, сформованою за правилом «першої події»І хоча дане правило фактично спричиняє передбачене зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток, втім відповідне вирівнювання бази оподаткування відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, тощо на складах, у завершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом в порядку п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до аб.4 та 5 зазначеного пункту статті 5 Закону у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що позивач обрав метод середньозваженої вартості однорідних запасів, а отже розрахунок приросту (убутку) запасів провів на підставі здійсненої платником оцінки вибуття запасів із застосуванням обраного такого методу бухгалтерського обліку.

Отже, сума заниження задекларованих показників у рядку 01.2. Декларації за 2010 рік «приріст балансової вартості запасів»у розмірі 13 181 грн, зазначена в акті перевірки, відповідає залишку по рахунку 20.7.3 «запасні частини в експлуатації»на якому обчислюються товарно-матеріальні цінності, які були введені в експлуатацію.

Залишок по рахунку 20.7.3 «запасні частини в експлуатації»не приймає участі у розрахунку у приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо здійснення приросту запасів наприкінці звітних періодів на підставі обчислення за методом середньозваженої вартості однорідних запасів.

Із акта перевірки вбачається, що позивачем було порушено пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, що підприємством проведено коригування валових доходів у 2 кв. 2009 року без підтверджуючих документів.

Як встановлено судом в ході розгляду справи у 2 кварталі 2009 року позивач здійснив коригування у податковому обліку валових доходів зі знаком «-202 350,00 грн».

У декларації за 2009 рік у рядку 1.1 «дохід від продажу товарів (робіт, послуг) товариством було помилково відображено суму 8 188 540,00 грн -завищено показник у порівнянні з регістрами бухгалтерського обліку та підтверджуючими первинними документами на 202 350,00 грн.

Відповідно до п.16.1 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У разі виявлення помилок, у т.ч. не врахованих у минулих періодах при обчисленні валових витрат, такі доходи та витрати враховуються в рядках 02.2 та 05.2 декларації з податку на прибуток, затвердженого ДПА України від 29.03.2003 року № 143.

Як визначено у абзацах 2 та 3 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з регістрами бухгалтерського обліку та первинними документами дохід товариства від продажу товарів (робіт, послуг) за 2009 рік склав 7 665 868,90 грн.

Переплати, отримані у 2009 році відповідно до оборотно-сальдових відомостей 36.1, 36.2 складали 320 320,73 грн.

Отже, дохід товариства від продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до податкового обліку склав всього 7 986 189,63 грн, що відповідає сумі рядків декларації -р. 01.1 «дохід від продажу товарів (робіт, послуг) ( сума 8 188 540,00 грн) та рядок 02.2 «коригування валових доходів»( -202 350,00 грн).

Враховуючи зазначене суд вважає, що порушень вимог законодавства при коригуванні сум, зазначених у податковій декларації, позивач не допустив, здійснив їх на підставі фінансово-бухгалтерських документів та обліку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Авіаційна паливна заправна компанія»задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія»задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції №0005892210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток від 25 квітня 2012 року в розмірі 1 274 787 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 284 062 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено:26 жовтня 2012 року.