Ухвала суду № 26523653, 05.04.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" квітня 2012 р. Справа № 2а/1770/2007/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" вересня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма «Інтерекопласт» (далі ППФ «Інтерекопласт») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №00003252342/0/23-121 та зобов'язання збільшення на особистому картковому рахунку суми бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 405634,00грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство-фірма «Інтерекопласт» подало апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне з 15.11.2006р. по 28.11.2006р. проведено виїзну позапланову перевірку ППФ "Інтерекопласт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2006р., червень 2006 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2006р. №881/23-400//30461096.

В акті зафіксовано порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 450000,00грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №0003252342/0/23-121, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 405634,00грн. (по декларації за червень 2006 року (вх.№62480/3 від 11.07.2006р.)) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 202817,00грн.

25.04.2006р. ППФ "Інтерекопласт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу з ПП "Промагротранс" (продавець), предметом якого є екструзійна лінія ССТ-55 у кількості двох комплектів та фільєра з калібратором 100мм у кількості двох комплектів. Загальна сума договору складає 6300000,00грн.

Згідно з актом прийому-передачі від 04.05.2006р. ПП "Промагротранс" було передано ППФ "Інтерекопласт" два комплекти екструзійних ліній ССТ-55 та два комплекти фільєрів з калібратором 100мм .

За вказаною господарською операцією ПП "Промагротранс" було виписано накладну від 04.05.2006р. №10/017 на загальну суму 6300000,00грн., у т.ч. ПДВ 1050000,00грн. та податкову накладну від 04.05.2006р. №10/017 на суму 6300000,00грн., у т.ч. ПДВ 1050000,00грн.

Розрахунки між контрагентами було проведено повністю у безготівковій формі.

Податок на додану вартість у сумі 450000,00грн. за податковою накладною від 04.05.2006р. №10/017 ППФ "Інтерекопласт" було включено до складу податкового кредиту за травень 2006 року. Надалі вказана сума податкового кредиту вплинула на формування позивачем податкових зобовязань за червень 2006 року, зокрема, ним було заявлено до бюджетного відшкодування у червні 2006 року податок на додану вартість у сумі 405634,00грн.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акта перевірки від 01.12.2006р. №881/23-400//30461096 в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне було покладено висновок про відсутність у ППФ "Інтерекопласт" права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідної суми бюджетне відшкодування з податку на додану вартість внаслідок несплати цього податку до бюджету одним з учасників ланцюга постачання "Юлком Торг Сервіс".

Аналіз вищенаведених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право платника податку на бюджетне відшкодування не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Наявність у ППФ "Інтерекопласт" податкової накладної не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов"язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні лише за наявності факту здійснення господарської операції.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб"єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Судом витребовувалися первинні документи, що підтверджують реальний характер господарської операції з придбання у ПП "Промагротранс" комплектів екструзійних ліній на виконання договору купівлі-продажу від 25.04.2006р.

Однак, ППФ "Інтерекопласт" було надано лише описані вище договір купівлі-продажу від 25.04.2006р., акт прийому-передачі від 04.05.2006р., накладну від 04.05.2006р. №10/017 та податкову накладну від 04.05.2006р. №10/017, а також акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми №ОЗ-1 від 04.05.2006р. (а.с.204).

Документів, які б підтверджували придбання, перевезення, оприбуткування та зберігання отриманих від ПП "Промагротранс" товарно-матеріальних цінностей (таких як товарно-транспортні накладні, довіреності, видані уповноваженому представнику позивача на отримання від постачальника товару або журнал реєстрації таких довіреностей, картки або журнали складського обліку, оборотно-сальдові відомості щодо руху отриманого товару тощо) суду не надано.

Наданий акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми №ОЗ-1 від 04.05.2006р. стосується лише двох комплектів екструзійних ліній вартістю 2250000,00грн. кожна, у той час як з акта прийому-передачі від 04.05.2006р., накладної від 04.05.2006р. №10/017 та податкової накладної від 04.05.2006р. №10/017 вбачається придбання позивачем у ПП "Промагротранс" ще і двох комплектів фільєрів з калібратором.

Пункт 4.1 договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. передбачає обов"язок продавця (ПП "Промагротранс") підготувати до відвантаження обладнання упродовж 30-ти днів з моменту підписання цього договору. Тобто, ПП "Промагротранс" за умовами вказаного договору є лише вантажовідправником, що спростовує твердження представника позивача про доставку екструзійних ліній для ППФ "Інтерекопласт" продавцем.

Згідно з п.4.3 договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. разом з передачею обладнання продавець зобов"язаний передати всю необхідну технічну документацію. Прикладення такої технічної документації до акта форми №ОЗ-1 передбачено наказом Міністерством статистики України від 29.12.1995р. N352. Жодних документів, які б містили технічні характеристики придбаних у ПП "Промагротранс" комплектів екструзійних ліній та фільєрів з калібраторами позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.1 Закону N996-XIV господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов"язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст.4 Закону N996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулася, не може бути об"єктом оподаткування.

Враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичну поставку ПП "Промагротранс" для позивача комплектів екструзійних ліній та фільєрів з калібраторами, оприбуткування та використання вказаного товару ППФ "Інтерекопласт" у власній господарській діяльності, суд прийшов до висновку про відсутність змін у структурі активів і зобовязань та власному капіталі позивача, тобто відсутність господарських операцій, які можуть бути об"єктом оподаткування податком на додану вартість.

Наявність податкових накладних без підтвердження реальності господарських операцій свідчить про ухилення ППФ "Інтерекопласт" від оподаткування, безпідставне формування податкового кредиту та відповідно суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування.

Крім того, реалізований ППФ "Інтерекопласт" у травні 2006року комплект екструзійної лінії ССТ-55 ПП "Промагротранс" було придбано у ПП "Юлком Торг Сервіс" за договором купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007р. у справі №10/276 за позовом прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ДПІ у м.Рівне до ПП "Юлком Торг Сервіс" та ПП "Промагротранс" про визнання недійсним господарського зобов"язання було визнано недійсним господарське зобов"язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7 (а.а.с.42-44).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007р. змінено вказану постанову Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007р., визнано недійсним господарське зобов"язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, присуджено до стягнення в доход держави з ПП "Промагротранс" кошти в сумі 16200000,00грн.

Отже, судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено недійсність господарського зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу товару, що надалі був поставлений однією зі сторін цього договору - ПП "Промагротранс", позивачу.

Системний аналіз розд.IV Господарського кодексу України та розд.IV Цивільного кодексу України свідчить про те, що визнання недійсним господарського зобов"язання вказує на недійсність правочину, за яким таке господарське зобов"язання виникло.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наслідки недійсності правочину поширюються на усі наступні правочини, вчинені щодо предмету правочину, вже визнаного судом недійсним

Таким чином, договір від 25.04.2006р., укладений ППФ "Інтерекопласт" та ПП "Промагротранс", предметом якого є товар, придбаний попередньо у ПП "Юлком Торг Сервіс" згідно з договором, господарські зобов"язання за яким визнано судом недійсними, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт" вул.Гагаріна 39,м.Рівне,33003

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023