Ухвала суду № 26522083, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 29212/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову господарського суду Волинської обл. від 01.07.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.05.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Арго» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 00000102301/0 від 06.02.2008р. на суму 29280 грн. (з яких 19520 грн. за основним платежем та 9760 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 00000122301/0 від 06.02.2008р. в сумі 32880 грн. 79 коп. (з яких 24400 грн. 41 коп. за основним платежем та 8480 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-5, 226, 257, 293).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 01.07.2010р. заявлений позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 00000102301/0 від 06.02.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 29280 грн., з яких 19520 грн. за основним платежем та 9760 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 00000122301/0 від 06.02.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 32880 грн. 79 коп., з яких 24400 грн. 41 коп. за основним платежем та 8480 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.334-337).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.341-344).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в рамках укладених між позивачем та ТзОВ «Бізнес Мастер Стратегії та інвестиції» договорів по наданню інформаційно-консультаційних послуг і по навчанню торгового персоналу та менеджерів сторонами укладені акти виконаних робіт, які не містять всіх необхідних реквізитів, а саме місця складання документа, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Також у складених актах відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг та їх зв'язок із специфікою діяльності підприємства, не визначено працівників, для яких проведено навчання, відсутні письмові рекомендації з питань, визначених в договорах, не надано документів на підтвердження проведення консультацій в робочих групах, представлені документи містять недоліки і неточності тощо.

За таких умов позивачем неправомірно сформовано по вказаним господарським операціям валові витрати і податковий кредит, через що податковим органом донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як з'ясовано судом першої інстанції, протягом 26.11.2007р.-11.01.2008р. відповідачем Луцькою ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Арго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 4/02852/2301/25092641 від 15.01.2008р. (а.с.9-45).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, вимог пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств за обревізований період на загальну суму 33392 грн., та вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 19520 грн. 33 коп.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000102301/0 від 06.02.2008р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 29280 грн., в тому числі 19520 грн. основного платежу та 9760 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.55);

№ 0000122301/0 від 06.02.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 44993 грн. 80 коп., в тому числі 33392 грн. основного платежу та 11601 грн. 80 коп. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.56).

Проведеною перевіркою встановлено, що протягом обревізованого періоду позивачем укладені наступні договори з ТзОВ «Бізнес Мастер Стратегії та інвестиції»:

№ 23-06 від 04.07.2006р. на суму 9122 грн. (в тому числі ПДВ), предметом якого є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по навчанню торгового персоналу з продажу на тему «Системний підхід до продажу» (а.с.67-68);

№ 5 від 01.05.2007р. на суму 65000 грн. (в тому числі ПДВ), предметом якого є діагностика бізнесу, концепція плану стратегічного розвитку тощо (а.с.59-62).

№ СМД-7 від 15.06.2007р. на суму 43000 грн. (в тому числі ПДВ), предметом якого є діагностика бізнесу, концепція плану стратегічного розвитку тощо (а.с.63-66).

Факт надання вказаних послуг засвідчується складеними сторонами актами виконаних робіт № ОУ-0000025 від 24.07.2006р., № ОУ-0000013 від 07.05.2007р., № ОУ-0000016 від 22.06.2007р. (а.с.57-58).

Оплата отриманих послуг стверджується наданими платником податків платіжними дорученнями (а.с.327-329).

Представлені позивачем акти виконаних робіт не містять всіх необхідних реквізитів, а саме місця складання документа, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Також у складених актах виконаних робіт відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг та їх зв'язок із специфікою діяльності підприємства, не визначено працівників, для яких проведено навчання, відсутні письмові рекомендації з питань, визначених в договорах, не надано документів на підтвердження проведення консультацій в робочих групах, представлені документи містять недоліки і неточності тощо.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені вірні висновки про безпідставність та необґрунтованість прийнятих податковим органом рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, з таких підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем підтверджено належними документами отримання вищевказаних послуг згідно укладених договорів з ТзОВ «Бізнес Мастер Стратегії та інвестиції», а також використання останніх у своїй господарській діяльності.

Зокрема, основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.238-250, 266-277). Отримані від ТзОВ «Бізнес Мастер Стратегії та інвестиції» послуги та матеріали безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача (а.с.69-175).

При цьому колегія суддів враховує й те, що вказані послуги були реально надані позивачу і використані ним у своїй господарській діяльності із отриманням відповідного прибутку від цієї діяльності (в 2007 році прибуток підприємства зріс на 40,7 відсотків), при цьому податковим органом не доведено збиткової діяльності позивача (тобто, неотримання економічної вигоди) в розглядуваних відносинах.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та можуть слугувати достатньою підставою для формування валових витрат.

Також чинним законодавством і правилами ведення податкового обліку не передбачено надання інших документів, крім актів приймання-передачі послуг, на підтвердження фактичного надання розглядуваних послуг.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника.

Термін господарської діяльності визначений в п.1.32 вказаного Закону, яким передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, визначальною (обов'язковою) ознакою господарської діяльності законодавець визначає саме дохід, а не прибуток підприємства.

Представленим Актом перевірки стверджується здійснення позивачем господарської діяльності і отримання від такої доходів, використання значної кількості складських приміщень, отримання банківських кредитів тощо, що свідчить про позитивний вплив отриманих послуг на діяльність платника податків (а.с.202).

Також п.3.1.4 цього Акту перевірки стверджується зростання прибутку підприємства в 2007 році на 40,7 відсотків, яке, на думку позивача, стало можливим через використання отриманих послуг у стратегічному плануванні діяльності товариства.

Також під час розгляду справи податковий орган не доводив безтоварного характеру господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності його контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що твердження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, отриманих в рамках укладених з ТзОВ «Бізнес Мастер Стратегії та інвестиції» договорів по наданню інформаційно-консультаційних послуг і по навчанню торгового персоналу та менеджерів, оскільки такі витрати не пов'язані із веденням господарської діяльності, не відповідають дійсності.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 00000102301/0 від 06.02.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29280 грн., з яких 19520 грн. за основним платежем та 9760 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 00000122301/0 від 06.02.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 32880 грн. 79 коп., з яких 24400 грн. 41 коп. за основним платежем та 8480 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову господарського суду Волинської обл. від 01.07.2010р. в адміністративній справі № 05/90/13-2а/5004 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний