Ухвала суду № 26522051, 18.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 75897/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Святецького В.В.

Обрізка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "Лаура" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012р. по справі № 2а-518/12/1370 за позовом ТзОВ "Лаура" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаура" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0012631501 від 25.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова на підставі акту про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень) від 06.10.2011 року № 3050/15-1/25234213 винесено податкове повідомлення -рішення № 0012631501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибутку у розмірі 1 718 540, 00 грн. Позивач вважає, що дане податкове повідомлення -рішення не відповідає нормам Податкового кодексу України є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року її оскаржив в апеляційному порядку позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаура" так як вважає, що постанова від 07 березня 2012 року прийнята без врахування фактичних обставин справи, та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. А тому просить рішення суду 1 інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

06.10.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.10.2011 року № 3050/15-1/25234213 (далі -акт перевірки). Перевіркою встановлено, що ТзОВ "Лаура" подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова (вх.08.08.2011 року № 9006178316) податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, у якій задекларовано р. 06.6. "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення р.07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року) в сумі 1956819 грн. Проте, згідно поданої декларації з податку на прибуток І квартал 2011 року за результатами діяльності у І кварталі 2011 року підприємством отримано збиток у сумі 238279 грн. Таким чином, проведено камеральною перевіркою встановлено, що ТзОВ "Лаура" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за ІІ квартал 2011 року на 1718540 грн., оскільки включенню до витрат підлягає лише від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності в І кварталі 2011 року (238279 грн.). Позивачем порушено пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1718540 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 25.10.2011 року № 0012631501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1718540 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до податкового органу.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення -рішення, 18.11.2011 року ДПА у Львівській Львівської області прийнято рішення № 30533/10/25-005/2485 про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 25.10.11 № 0012631501, а скаргу ТзОВ "Лаура" без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення -рішення, ДПС України прийнято рішення від 16.12.2011 року № 7685/6/10-2415 про залишення без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 25.10.2011 року № 0012631501 та рішення ДПА у Львівській області від 18.11.11 № 30533/10/25-005/2485 прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 2.1. ст. 2 цього ж Кодексу, зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього ж Кодексу.

У відповідності до п. 3.1. ст. 3 цього ж Кодексу, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим ж Кодексом.

Згідно пп. 4.1.1. п. 4.1. цього ж Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується на принципі загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим же Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього ж Кодексу.

Відповідно до пп. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно п. п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 цього ж Кодексу платник податків має право безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в органах митної служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю.

Згідно п. 35.3. ст. 35 цього ж Кодексу, порядок сплати податків та зборів встановлюється цим же Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

У відповідності до п. 36.1. ст. 36 цього ж Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим же Кодексом.

Згідно п. 37.1. ст. 37 цього ж Кодексу, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.3. ст. 38 цього ж Кодексу, спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим же Кодексом.

Згідно п. 150.1. ст. 150 цього ж Кодексу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно пункту 3, підрозділу 4, розділу ХХ, цього ж Кодексу, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що ним не враховується обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки лише Податковим кодексом України, врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядку їх узгодження і сплати. Кожна особа зобов'язана сплачувати податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього ж Кодексу, яким також встановлено спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим же Кодексом, яким також встановлено підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання.

Згідно пункту 3, підрозділу 4, розділу ХХ, цього ж Кодексу, п. 150.1 ст. 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням таких істотних умов а саме:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року, тобто, законодавець визначив період виникнення від'ємного значення - перший квартал 2011 року.

- розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, тобто, законодавець встановив урахування від'ємного значення саме отриманого (а не включеного) за перший квартал 2011 року.

По суті п. 150.1. ст. 150 ПК України, встановлює, що сума від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, а пункту 3, підрозділу 4, розділу ХХ ПК України встановлює порядок застосування п. 150.1 ст. 150 ПК України у 2011 році, що не враховано позивачем.

Слід зазначити , що позивачем у спірну декларацію включено від'ємне значення в тому числі за 2010 рік, хоча необхідно було б включити від'ємне значення отримане за перший квартал 2011 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаура" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року по справі №2а-518/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді В.В. Святецький

І.М. Обрізко