Ухвала суду № 26521901, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 28828/10 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову господарського суду Рівненської обл. від 02.02.2006р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпалс» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.01.2006р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Імпалс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду із розглядуваним позовом, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Рівненської обл. № 0002042342/0 від 31.12.2003р. на суму 855 грн., № 0002471530/0/9080/15-30 від 04.10.2004р. на суму 117 грн., № 0000581530/0/1322/15-30 від 21.02.2005р. на суму 167 грн.; стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи (а.с.2-3).

Справа розглядалася судами неодноразово (а.с.65-68, 94-96).

Постановою господарського суду Рівненської обл. від 02.02.2006р. заявлений позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0002042342/0 від 31.12.2003р., № 0002471530/0/9080/15-30 від 04.10.2004р., № 0000581530/0/1322/15-30 від 21.02.2005р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат по сплаті державного мита (а.с.32-34).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Костопільська МДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.41-42).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат нараховану заробітну плату сторожам (технічним працівникам) та суми страхового збору (внесків), які фактично не працювали на підприємстві, оскільки будь-якого нерухомого майна в позивача не було. Також судом не досліджено, чи дійсно виплачувалася позивачем заробітна плата та вказані суми страхового збору (внесків). Згідно відповідей ТзОВ «Західліспродторг» і ТзОВ «Костопільський агропостач» позивач протягом 01.10.2001р.-01.10.2003р. не орендував в них приміщень за своєю юридичною адресою.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 22.12.2003р.-31.12.2003р. податковим органом проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Імпалс» за період з 01.10.2001р. по 30.09.2003р., за результатами якої складено Акт перевірки № 265/23-31470845 від 31.12.2003р. (а.с.10-19).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку завищені збитки за ІV квартал 2001 року - ІІІ квартал 2003 року, через що донараховано податок на прибуток за І квартал 2002 року на суму 0,3 тис.грн., за IV квартал 2002 року - 0,15 тис.грн., за ІІ квартал 2003 року - 0,12 тис.грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002042342/0 від 31.12.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 855 грн., з яких 570 грн. за основним платежем та 285 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

27.09.2004р. податковим органом проведено попередню документальну перевірку декларації з податку на прибуток за 2003 рік та І півріччя 2004 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 759 від 27.09.2004р. (а.с.8).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платнику податку слід зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року на 1,6 тис.грн., суму валових витрат за І півріччя 2004 року - на 1,9 тис.грн.; від'ємне значення об'єкта оподаткування, що переноситься на наступні звітні періоди - на 3,5 тис.грн., а також донарахувати податок на прибуток за 2003 рік в сумі 0,1 тис.грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002471530/0/9080/15-30 від 04.10.2004р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 117 грн., з яких 100 грн. за основним платежем та 17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

14.02.2005р. податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємств за період 01.01.2004р.-31.12.2004р., за результатами якої складено Акт перевірки № 48 від 14.02.2005р. (а.с.9).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платнику податку слід зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування на 5,6 тис.грн., донарахувати податок на прибуток за 2004 рік в сумі 0,15 тис.грн. та штрафну санкцію в розмірі 0,017 тис.грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000581530/0/1322/15-30 від 21.02.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 167 грн., з яких 150 грн. за основним платежем та 17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведених перевірок про те, що наданими для проведення перевірок документами не підтверджується наявність у позивача у власності або в оренді нерухомого майна; підприємством включено до складу валових витрат заробітну плату та нараховані на неї страхові внески працівників, які фактично не працювали.

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки платником податку були надані всі документи про прийняття працівників на посади сторожів (технічних працівників); також останнім проводилося нарахування заробітної плати. В матеріалах справи наявний договір № 1 від 03.09.2001р., який укладений між позивачем та ТзОВ «Костопільський агропостач», відповідно до умов якого позивач орендував кімнату під офіс в адміністративному будинку за адресою: м.Костопіль, вул.Дружби, 3.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог пп.5.6.1 п.5.6 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

До складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом (пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 цього Закону).

Відповідно до наказів № 9 від 28.05.2002р. та № 3 від 28.02.2003р. позивачем прийнято на роботу на посади сторожів відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.19, 20).

Згідно договору № 1 від 03.09.2001р., укладеного між позивачем та ТзОВ «Костопільський агропостач», позивач отримав в користування на умовах оренди кімнату площею 20 кв.м в адміністративному будинку, який знаходиться за адресою: м.Костопіль, вул.Дружби, 3 терміном на три роки (а.с.21).

Разом з тим, відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської обл. № 1112/02 від 19.04.2006р. сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ТзОВ «Імпалс» за 2001-2003 роки не проводилася (а.с.53).

Згідно з листами ТзОВ «Костопільський агропостач» та ТзОВ «Західліспродторг» протягом січня 2002 року - грудня 2003 року договори оренди з ТзОВ «Імпалс» не укладалися, також вказане підприємство за адресою: м.Костопіль, вул.Дружби, 3, не знаходилося (а.с.54, 55).

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів виходить з того, що жодних доказів понесення вищеперерахованих витрат на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків позивачем не надано; натомість довідкою пенсійного органу підтверджено відсутність нарахувань цих внесків зі сторони позивача протягом 2001-2003 років.

Також податковим органом обґрунтовано твердження про те, що фактично вказані технічні працівники (сторожі) не могли виконувати свої трудові функції, оскільки будь-яке нерухоме майно (власне або наймане (орендоване)) у позивача було відсутнє протягом охоплених перевірками періодів.

Окрім цього, наданий договір оренди № 1 від 03.09.2001р. не є достовірним підтвердженням відносин оренди, оскільки будь-які акти прийому-передачі об'єкта оренди у матеріалах справи є відсутніми, а тому належного підтвердження прийому-передачі майна в оренду суду не представлено.

Також ТзОВ «Костопільський агропостач» заперечив укладення з позивачем будь-яких договорів оренди нерухомого майна за адресою: м.Костопіль, вул.Дружби, 3.

За таких обставин позивачем не дотримані приписи пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що податковим органом правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи підтвердження в суді апеляційної інстанції обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. задоволити.

Постанову господарського суду Рівненської обл. від 02.02.2006р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпалс» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний