Ухвала суду № 26522013, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 18048/10 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Арес» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. у адміністративній справі за позовом Приватного малого підприємства «Арес» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.11.2009р. позивач Приватне мале підприємство /ПМП/ «Арес» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0000222301/1 від 02.06.2008р. та № 0000232301/1 від 02.06.2008р. (а.с.3-8).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.138-144).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ПМП «Арес», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.149-152).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що спірні інформаційно-консультаційні послуги пов'язані з господарською діяльністю підприємства; представленими первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства, стверджується факт отримання підприємством цих послуг та проведення розрахунків за них. Також судом першої інстанції не конкретизовано недоліків та невідповідності первинних документів по вказаним господарським операціям; не враховано відсутності передбаченого законом обов'язку позивача доводити факт безпосереднього зв'язку здійснених витрат по вказаним послугам із здійсненням господарської діяльності підприємства.

У зв'язку із реорганізацією Луцької ОДПІ шляхом перетворення в Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської обл. Державної податкової служби (а.с.176-180).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 15.02.2008р.-14.03.2008р. відповідачем Луцькою ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка ПМП «Арес» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 50/02899/2301/31183780 від 14.03.2008р. (а.с.9-32).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств за обревізований період на загальну суму 823000 грн., та вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., внаслідок чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 530600 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки і за результатами процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 000232301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 795900 грн., в тому числі 530600 грн. основного платежу та 265300 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.34);

№ 0000222301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1234500 грн., в тому числі 823000 грн. основного платежу та 411500 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.33).

Проведеною перевіркою встановлено, що протягом обревізованого періоду позивач отримував інформаційно-консультаційні послуги згідно укладених наступних договорів:

з ПП «Рівал» - договір від 01.08.2005р.; факти отримання послуг стверджуються актами виконаних робіт від 15.08.2005р. та 30.09.2005р.; розрахунки проведені шляхом видачі векселя, емітованого 17.10.2005р.; виконавцем послуг надані податкові накладні № 7 від 30.09.2005р. та № 4 від 15.08.2005р.;

з ТзОВ «Гнідава-Буд» - договір від 27.02.2006р.; факти отримання послуг стверджуються актами виконаних робіт від 13.03.2006р., 20.03.2006р. та 27.03.2006р.; розрахунки проведені шляхом видачі векселя; виконавцем послуг надані податкові накладні № 4/3 від 27.03.2006р., № 4/1 від 13.03.2006р., № 4/2 від 20.03.2006р.;

з ТзОВ «Регіон-Агро» - договір від 01.06.2006р.; факт отримання послуг стверджується актом виконаних робіт від 30.06.2006р.; розрахунки проведені шляхом видачі векселя, емітованого 31.08.2006р.; виконавцем послуг надано податкову накладну № 5 від 30.06.2006р.;

з ПП «Стайлер» - договір від 20.11.2006р.; факт отримання послуг стверджується актом виконаних робіт від 29.12.2006р.; розрахунки проведені шляхом видачі векселя, емітованого 02.04.2007р.; виконавцем послуг надано податкову накладну № 16 від 29.12.2006р.;

з ПП «Глобал-Трейд» - договір від 01.08.2007р.; факти отримання послуг стверджуються актами виконаних робіт № 1 від 29.08.2007р., № 2 від 28.09.2007р.; виконавцем послуг надані податкові накладні № 9 від 29.08.2007р., № 15 від 28.09.2007р., № 16 від 28.09.2007р.;

з ПМП «Л-Трейд» - договір від 04.06.2007р.; факт отримання послуг стверджується актом виконаних робіт від 12.06.2007р.; виконавцем послуг надано податкову накладну № 9 від 12.06.2007р.;

з ТзОВ «ОК-консалтинг груп» - договір від 03.07.2006р.; факт отримання послуг стверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000002 від 15.07.2006р.; виконавцем послуг надано податкову накладну № 2 від 15.07.2006р. (а.с.67-73, 97-116, 121-127).

Згідно висновків податкового органу надані акти виконаних робіт та дані укладених договорів свідчать про неактуальність понесених витрат при здійсненні діяльності позивача, що суперечить вимогам п.5 ст.203 ЦК України. Також в представлених документах відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг та їх конкретний зв'язок із специфікою діяльності ПМП «Арес», не вказано яким саме працівникам підприємства проведено навчання та не дотримано умов договору щодо оформлення виконаних робіт, а саме відсутні письмові рекомендації з питань, які передбачені у вищевказаних договорах, не вказані необхідні нормативні документи, не надано документів, які підтверджують проведення консультацій в робочих групах.

Під час проведення перевірки позивачем не надано всіх відповідних документів, зокрема, актів виконаних робіт, оформлених відповідно до п.п.1.2, 2.1, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністра фінансів України № 8 від 24.05.1995р., які б містили детальне визначення переліку наданих послуг, перелік працівників підприємства, яким проведено навчання, письмових рекомендацій по питаннях, зазначених в укладених договорах.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно зроблено висновок про відсутність причинного зв'язку між наданими по договорах послугами та господарською діяльністю позивача, а також вплив отриманих послуг на таку діяльність підприємства. Акти виконаних робіт складені в загальній формі, види робіт не в повній мірі співпадають із предметом послуг, визначених в договорах. Розрахунки із контрагентами на момент підписання актів виконаних робіт та видачі податкових накладних не проводилися; також не убачається вплив отриманих послуг на прибутковість діяльності підприємства. У деяких питаннях послуги надавалися з питань, які не входять до переліку діяльності підприємства.

Таким чином, витрати позивача на оплату інформаційно-консультаційних послуг не пов'язані з його господарською діяльністю, а тому не підлягають включенню до складу валового доходу і податкового кредиту за відповідні періоди.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає невірними та передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як слідує з наведеного, причиною виникнення розглядуваного спору стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з поставки спірних інформаційно-консультативних послуг у 2005-2007 роках.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з ПДВ - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як слідує з укладених договорів та пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції, для розширення своєї діяльності та збільшення прибутковості підприємства були укладені спірні договори; отримані послуги торкалися значного обсягу питань, однак направленість таких стосувалася забезпечення господарської діяльності підприємства - здійснення оптової торгівлі цукром та посередництва в торгівлі товарами широкого асортименту.

І хоча в деяких актах приймання-передачі цих послуг не визначено їх конкретний перелік, обсяг та зміст, втім на вимогу суду позивачем було подано достатні докази для встановлення відповідної інформації, а саме - матеріальні звіти та матеріали наданих послуг на паперових носіях.

Колегія суддів приймає до уваги зазначені докази, позаяк чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Не можна погодитися і з посиланнями Луцької ОДПІ на відсутність доказів впровадження позивачем результатів одержаних послуг у господарську діяльність підприємства з подальшим отриманням економічного ефекту, що виключає зв'язок цих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Адже, в даному разі зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю ПМП «Арес» має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності.

З установлених фактичних даних випливає, що сфера наданих послуг цілком відповідає діяльності позивача. Економічна ж доцільність зазначених послуг є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу. Відтак встановлення економічних вигод при використанні ПМП «Арес» результатів отриманих консультацій не має правового значення для цього спору.

Таким чином, за даних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень при формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками здійснення операцій з поставки спірних послуг.

При цьому колегія суддів враховує й те, що вказані послуги були реально надані позивачу і використані ним у своїй господарській діяльності із отриманням відповідного прибутку від цієї діяльності, при цьому податковим органом не доведено збиткової діяльності позивача (тобто, неотримання економічної вигоди) в розглядуваних відносинах.

Також підприємством надані копії банківських документів про часткову оплату отриманих послуг протягом 2007-2008 років (а.с.128-132).

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та можуть слугувати достатньою підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Також чинним законодавством і правилами ведення податкового обліку не передбачено надання інших документів, крім актів приймання-передачі послуг, на підтвердження фактичного надання послуг.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника.

Термін господарської діяльності визначений в п.1.32 вказаного Закону, яким передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, визначальною (обов'язковою) ознакою господарської діяльності законодавець визначає саме дохід, а не прибуток підприємства.

Представленим Актом перевірки стверджується здійснення позивачем господарської діяльності і отримання від такої доходів, зростання загальної кількості працюючих осіб, збільшення балансової вартості основних засобів за рахунок придбання будов, машин та обладнання, земельних угідь, що свідчить про позитивний вплив отриманих послуг.

Також п.2.15.3 цього Акту перевірки стверджується про відсутність від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; позивач не декларував від'ємне значення ПДВ.

Окрім цього, під час розгляду справи податковий орган не доводив безтоварного характеру господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності його контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів та державних органів (в тому числі постанови про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб позивача та його контрагентів).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що твердження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту вартості послуг, отриманих в рамках вищевказаних договорів, оскільки такі витрати не пов'язані із веденням господарської діяльності, не відповідають дійсності; аналіз наданих договорів, актів виконаних робіт та інших матеріалів дає підстави вважати, що надані послуги спрямовані на отримання доходу позивача, пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправними і скасувати прийняті Луцькою ОДПІ наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000222301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1234500 грн., в тому числі 823000 грн. за основним платежем та 411500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000232301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 795900 грн., в тому числі 530600 грн. за основним платежем та 265300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Арес» задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного малого підприємства «Арес» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської обл. Державної податкової служби наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000222301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1234500 грн., в тому числі 823000 грн. за основним платежем та 411500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000232301/1 від 02.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 795900 грн., в тому числі 530600 грн. за основним платежем та 265300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Приватного малого підприємства «Арес» судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний