Ухвала суду № 26519149, 18.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

________________

УХВАЛА

про повернення заяви

про порушення справи про банкрутство

18.10.2012

№ 05-5- 46 / 5573

Суддя Омельченко Л.В., розглянувши матеріали за заявою

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (ідентифікаційний код 31158052)

про порушення справи про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райт" в особі генерального директора юридичної особи звернулось до господарського суду з заявою № 849 від 16.10.2012 р. про порушення справи про власне банкрутство на підставі в. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених ст. 53 вказаного Закону.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає її такою, що підлягає поверненню заявнику без розгляду зважаючи на таке.

Статтею 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, так само як і заява про порушення провадження у справі про банкрутство, повинна містити зазначення доказів, що підтверджують позов.

У п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України вказується, що до позовної заяви, так само як і до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, додаються документи, котрі підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Ч. 5 ст. 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази на підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Як встановлено судом, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів.

Однак, як вбачається з матеріалів заяви, боржник в своїй заяві про порушення справи про банкрутство, в порушення норм ч. 2 ст. 7 Закону, зазначив лише загальну суму кредиторських вимог до боржника відповідно до даних його бухгалтерського обліку, не визначивши при цьому перелік кредиторів із вказівкою на розмір вимог кожного з них та загальну суму вимог, що ним не оспорюється, а також не вказавши на належні докази, що підтверджують наявність у нього кредиторської заборгованості у розмірі 6 751,0 тис. грн., що відповідає даним бухгалтерського балансу.

Ч. 1 ст. 53 Закону визначає умови, при існуванні яких керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство, а саме: за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив відсутність вказаних у ч. 1 ст. 53 Закону умов, при існуванні яких керівник боржника має право подати заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: до заяви про порушення справи про банкрутство не додано рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника, а також не додано письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження плану санації, доданого до вказаної заяви.

Ч. 2 ст. 53 Закону передбачає, що для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Враховуючи положення ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню і до заяв про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону; не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; заявник не дотримав строку, зазначеного у абз. 3 ст. 1 цього Закону; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно з п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не подано доказів сплати державного мита в установлених порядку та розмірі.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райт" не відповідає вимогам закону, тому підстави для порушення провадження у справі в порядку процедури, визначеної ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні.

У зв'язку з викладеним, керуючись ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райт" № 849 від 16.10.2012 р. про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи повернути заявникові без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Суддя Л.В. Омельченко