Ухвала суду № 26518222, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/49494/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року

у справі № 2а-1670/290/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробит»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробит»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0008992301/2933 від 13.09.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добробит»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., складено акт № 6164/23-209/35868931 від 22.08.2011 року, в якому зафіксовано порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 58 864 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.09.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008992301/2933 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73 580 грн., в т.ч.: 58 864 грн. основного платежу та 14 716 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 16.02.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Ін-Буд-Київ»(підрядник) укладено договір підряду № 1602, згідно умов якого за дорученням замовника підрядник зобов'язується на власний ризик, з власних матеріалів виконувати роботи з поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території будинків. Роботи виконуються з 16.02 по 31.12.2010 року. Вартість робіт є динамічною і підлягає коректуванню в процесі виконання робіт на основі проектно-кошторисної документації, розрахунків ремонтних організацій на додаткові витрати, зумовлені ринковими відносинами і погоджується сторонами, в зв'язку зі змінами діючих нормативних актів і законодавчих актів України.

На підставі податкової накладної, отриманої у березні 2010 року від ТОВ «Ін-Буд-Київ», позивачем сформовано податковий кредит березня 2010 року на суму 58 863,80 грн. ТОВ «Ін-Буд-Київ» у свою чергу задекларувало у березні 2010 року по взаємовідносинам з позивачем податкове зобовязання з ПДВ на вказану суму.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно з пп 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Відповідно до пп. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Як встановлено судами, з підтвердженням матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добробит» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, призначеної та проведеної на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року.

Постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Добробит» прийнята у рамках кримінальної справи № 079002/11 на підставі ч. 5 ст. 66, ст.ст. 114, 130 КПК України.

Відповідно до пп. 54.3.2, пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим кодексом України або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 цього Кодексу у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 зазначеного Кодексу у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у кримінальній справі № 079002/11 відсутній вирок суду та на момент розгляду даної справи судом кримінальна справа не направлена до суду для розгляду.

Оскільки, діючим законодавством не передбачено право відповідача на прийняття зазначеного повідомлення-рішення до винесення вироку по кримінальній справі № 079002/11, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний