Ухвала суду № 26518204, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-34571/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представника позивача -Рака В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдинг»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 року

у справі № 2-12/3390-08А/5002

за позовом Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдинг»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Агропромислове сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдинг»звернулось до суду, з урахуванням збільшення позовних вимог, з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0000982302/0 від 10.10.2007 року, № 0000042302/0 від 12.01.2008 року; зобов'язання ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим надати висновок та реєстри Головному управлінню Державного казначейства в АР Крим із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно до загальних податкових декларацій з ПДВ за січень 2007 року у розмірі 289 413 грн., за лютий 2007 року в розмірі 3 053 229 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2009 року позов задоволено частково; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за січень, лютий 2007 року, складено акт № 794/30025333/23-02 від 27.09.2007р., в якому було зафіксовано порушення п. п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 289 413 грн. та лютий 2007 року на суму 3 053 229 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000982302/0 від 10.10.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 342 642 грн., у т.ч.: за січень 2007 року -на суму 289 413 грн., за лютий 2007 року -на суму 3 053 229 грн.;

- № 0000042302/0 від 12.01.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 671,50 грн., у т.ч.: 15 781 грн., основного платежу та 7 890,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подає до податкового органу три декларації з податку на додану вартість:

1) декларація № 1 -загальна декларація, де відображено обіг операцій, не пов'язаних з веденням основної діяльності -розведення птиці і виробництво курячого яйця;

2) декларація № 2 -спеціальна чи окрема декларація, де відображено обіг операцій по реалізації продуктів, товарів власного виробництва -курячого яйця відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

3) декларація № 3 -спеціальна чи окрема декларація, де відображено обіг операцій по реалізації птиці і м'ясопродуктів відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач включив до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість затрати по сплаті податку при придбанні кліткового обладнання у ТОВ «Агромаш-ІФ»на загальну суму 20 150 539,20 грн., у т.ч.: ПДВ -3 358 423,20 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що придбане позивачем кліткове обладнання було включено до основних фондів; включивши суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням основних фондів, у загальну податкову декларацію з податку на додану вартість, позивач не порушив порядку складання спеціальної податкової декларації з податку на додану вартість; віднесення податкового кредиту по операції з придбання основних фондів до спеціальної декларації № 2 позбавляє платника податків права на отримання відшкодування ПДВ, сплаченого при придбанні основних фондів; платник податку не віднесений до суб'єктів відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивач повинен був включити витрати по сплаті ПДВ, у зв'язку з придбанням кліткового обладнання, до спеціальної декларації сільськогосподарського товаровиробника.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства; порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1, 2 п. 4, абз. 1 п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 374) на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики; залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку; кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

В даному випадку, судами обох інстанцій не досліджено джерело коштів, витрачених позивачем на придбання кліткового обладнання (окремий рахунок позивача чи залучені кредитні кошти).

Також суди обох інстанцій не звернули уваги на дані, що містяться в акті перевірки, та не з'ясували, чи відповідають ці дані фактичним обставинам справи. В той же час ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування в судовому процесі при вирішенні спору, який виник між сторонами у цій адміністративній справі. Не дотримання судом вимог ч. ч. 4 та 5 ст. 11 зазначеного Кодексу щодо офіційного з'ясування обставин справи, ст. 69 та ч. 5 ст. 71 КАС України виключає правильність оцінки зібраних у справі доказів та обґрунтованість висновків судів обох інстанцій.

Слід також зазначити, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим надати висновок та реєстри Головному управлінню Державного казначейства в АР Крим із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не врахували, що така вимога не може бути належним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдинг»задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2009 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний