Постанова № 26515323, 27.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2952/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

представника позивача Рудь Б.Ю.,

представника відповідача Воробей О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом АТ "Банк "Фінанси та Кредит " в особі Філії "Північно-Західне регіональне управління" до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2012 року АТ "Банк "Фінанси та Кредит " в особі Філії "Північно-Західне регіональне управління" (далі по тексту АТ "Банк "Фінанси та Кредит ") звернулося до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - Другого ВДВС Луцького МУЮ) про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 01.06.2012 року.

Позов обґрунтовано тим, що 27.04.2011 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит " та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф1-11/49049-1088 від 27.04.2011 року від 21.04.2007 року на суму 32 000 грн. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави автотранспортного засобу від 27.04.2011 року відповідно до якого позичальником в заставу було надано автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи про обтяження зазначеного автомобіля. 13.01.2012 року відповідачем відкрито виконавче провадження та розпочато примусове стягнення стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями шляхом внесення обтяжень, накладення арешту, розшуку та затримання автомобіля ОСОБА_3

Позивач просить суд визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року в частині накладення арешту на автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, зобов'язання відповідача зняти обтяження та арешт на вказаний автомобіль та скасувати постанову про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 01.06.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що при проведенні виконавчих дій діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 2 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як встановив суд, позивач в даній справі не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій по якому оскаржується постанова державної виконавчої служби. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010 року №3 (з внесеними змінами від 21.05.2012 року) "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби"роз'яснює, що спори за зверненням інших осіб (окрім учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій) на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, даний спір підпадає під юрисдикцію окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця № ВП 30686868 від 13.01.2012 року відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року про стягнення з підприємця ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Акваформ Україна» 18886,78 грн. Цією постановою накладено арешт на все нерухоме і рухоме майно боржника шляхом заборони його відчуження.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №35130077 від 03.03.2012 року вбачається, що на підставі постанови Другого ВДВС Луцького МУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП 30686868 від 13.01.2012 року заборонено відчужувати усе нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3

Предметом даного спору є постанова державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ № ВП 30686868 від 13.01.2012 року, про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та постанова про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 01.06.2012 року.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вивчивши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що оскаржувані постанови в частині накладення арешту на вищезгадане рухоме майно (автомобіль) затримання та оголошення в розшук є протиправними та підлягають скасуванню з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 27.04.2011 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит " та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф1-11/49049-1088 від 27.04.2011 року від 21.04.2007 року на суму 32 000 грн. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави автотранспортного засобу від 27.04.2011 року відповідно до якого позичальником в заставу було надано автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи про обтяження зазначеного автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу"застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із статтями 3 та 4 Закону України "Про заставу"заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відпоідно до статті 11 Закону України "Про заставу"сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про заставу"передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Отже, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави автотранспортного засобу від 27.04.2011 року відповідно до якого позичальником в заставу було надано автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи про обтяження зазначеного автомобіля.

З дослідженого судом Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 31221663 від 27.04.2011 року вбачається, вищеназване рухоме майно - автомобіль внесено до Реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Стаття 21 Закону України "Про заставу" передбачає, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частини 3 та 5 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України "Про заставу" якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Отже, з вищевикладеного випливає, що позивач має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна (автомобіля) перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше, оскільки позивачем як заставодержателем раніше - 27.04.2011 року була зареєстрована застава, а оскаржувана постанова, якою накладено арешт на рухоме майно винесена 01.04.2012 року на підставі якої дані заборони внесено в Реєстр заборон відчуження.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про заставу" якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Зважаючи на вищевикладене, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на транспортний засіб -автомобіль марки автомобіля марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порушуються права позивача як заставодержателя майна (автомобіля), який має переважне право на задоволення вимог із заставного майна.

Згідно із частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо накладення арешту на рухоме майно (автомобіль), яке перебувало в заставі.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених статтею 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Зважаючи на це, адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на транспортний засіб, який перебуває в заставі позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 181 КАС України позивачем не пропущено, оскільки про наявність оскаржуваних постанов останньому стало відмово 12 вересня 2012 року із заяви ОСОБА_3, яка знаходиться в матеріалах справи.

Так, частинами 1, 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вхідного штемпеля Волинського окружного адміністративного суду на позовній заяві - до суду позивач звернувся 21 вересня 2012 року. За таких обставин позивач не пропустив десятиденний строк звернення до суду.

Від стягнення сплаченого судового збору представник позивача в судовому засіданні відмовився.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження", статтей 1, 3, 4, 11, 21, 16, 18, 58, Закону України "Про заставу", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 30686868 від 13.01.2012 року Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області в частині накладення арешту на автомобіль марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3.

Скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області від 01.06.2012 року про затримання вищевказаного транспортного засобу і оголошення його в розшук.

Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області зняти обтяження і арешт, які проведені головним державним виконавцем Воробей О.А. щодо автомобіля марки GEELY CK-2 MR 7151 A, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 02 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич