Постанова № 26514595, 23.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6649/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Укргазтех» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78, п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України та відповідно постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М. від 06 жовтня 2011 року по кримінальній справі № 201201100006, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Миракод»за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28 листопада 2011 року № 355/23-80/30265715, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток, а саме: пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 952 357, 00 грн., у том числі за 2 квартал 2009 року в сумі 317 820, 00 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 1 584 247, 00 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 50 290, 00 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 561 885, 00 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 188 267, 00 грн., травень 2009 року в сумі 65 991, 00 грн., липень 2009 року в сумі 143 737, 00 грн., вересень 2009 року в сумі 1 123 658, 00 грн., жовтень 2009 року в сумі 40 232, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 16 грудня 2011 року № 0003382380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 561 885, 00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 780 942, 50 грн.; від 16 грудня 2011 року № 0003392380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 952 357, 00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 976 178, 50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Укргазтех»та TOB «Миракод»укладені договори № П08-18/09 від 01 квітня 2009 року, № П08-31/09 від 27 квітня 2009 року, № П08-48/09 від 07 серпня 2009 року, № П08-50/09 від 14 серпня 2009 року.

В подальшому товар отриманий від TOB «Миракод»було використано TOB «Укргазтех»у власній господарській діяльності і даний товар був реалізований позивачем ДК «Укртрансгаз»HAK «Нафтогаз України»відповідно до договорів і специфікацій до них № П08-08/08 від 22 січня 2008 року, №1108-11/08 від 22 січня 2008 року, № П08-14/08 від 22 січня 2008 року, №П08-15/09 від 25 березня 2008 року, № П08-46/08 від 17 вересня 2008 року, № П08-48/08 від 17 вересня 2008 року, № П08-50/08 від 22 вересня 2008 року, № П08-51/08 від 22 вересня 2008 року, № П08-54/08 від 22 вересня 2008 року, № П08-85/08 від 10 грудня 2008 року.

Колегія суддів зазначає, що товарність угод між позивачем та його контрагентом підтверджується і іншими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, договірною ціною, додатковими угодами, довіреностями, товарно-транспортними накладними та фото товару поставленого TOB «Укргазтех»ДК «Укртрансгаз»та HAK «Нафтогаз України».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - TOB «Миракод»є платником податку на додану вартість, якому присвоєно індивідуальний податковий номер - 595815035, номер свідоцтва платника податку на додану вартість - 100219556.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 вищевказаного Закону України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону України - датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону - до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Аналогічні положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні даної справи, суд враховую правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та TOB «Мира код», а саме, факт виконання вказаних договорів поставки підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними, копіями банківських виписок про оплату товару TOB «Миракод», копіями банківських виписок на оплату товару від TOB «Черкаситрансгаз», копіями банківських виписок на оплату складських приміщень, копіями договорів укладених з перевізниками (експедиторами) та актами виконаних робіт до них.

Подальше використання позивачем отриманого товару підтверджується у фінансово-господарських відносинах з TOB «Черкаситрансгаз», що підтверджується договорами, специфікаціями до них, видатковими накладними та податковими накладними, які містяться матеріалах справи.

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, мав свідоцтво платника податку та мав право виписувати податкові накладні.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

При ухвалені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з фіктивності ТОВ «Мирокод», що підтверджується вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року, згідно якого засновник та директор ТОВ «Миракод»ОСОБА_4 визнана винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання винною директора контрагента позивача не спростовує той факт, що TOB «Миракод»мало належний правовий статус та могло займатися законною діяльністю.

Окрім того, необхідно зазначити, що вказаний вирок жодним чином не висвітлює взаємовідносини між TOB «Укргазтех»та TOB «Миракод», а тому він не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

А тому суд першої інстанції безпідставно зробив висновки про нікчемність вказаних договорів, посилаючись на наявність зазначеного вироку суду.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження TOB «Укргазтех»податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті від 28 листопада 2011 року № 355/23-80/30265715 про порушення позивачем податкового законодавства, а саме пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року -скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 грудня 2011 року № 0003382380 та № 0003392380.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.