Ухвала суду № 26514429, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2169/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі Белові С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та додаткову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби №0001872320 від 03.05.2012 року, №0001862320 від 03.05.2012 року, №0002552320 від 10.07.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0001872320 від 03.05.2012 року, та №0001862320 від 03.05.2012 року.

Додатковою Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0002552320 від 10.07.2012 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційні скарги, в яких просив скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанови суду без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.11.2010 року по 31.03.2011 року при проведені господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 1258/23-12/35332749 від 26.10.2011р., відповідно до якого встановлено порушення: п.п. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. при визначенні суми ПДВ, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 19776,00 грн.

03.05.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001862320, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 15820,00 грн. за основним платежем та 1481,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення №0001872320 на суму 19766,00 грн. за основним платежем та 1851,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення до ДПА в Чернігівській області рішенням податкового органу від 22.06.2012 року №851/10/10-215 скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001872320 від 03.05.2012 року, №0001862320 від 03.05.2012 року без змін. Крім того, ДПА в Чернігівській області додатково збільшила грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 10,00 грн. за 1 квартал 2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»є помилковим.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спеціальним законом (що діяв на момент виникнення правовідносин), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається із матеріалів справи, основними видами діяльності ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»є оптова торгівля автомобільними деталями, роздрібна торгівля автомобільними деталями, інші види оптової торгівлі, що підтверджується статутом позивача та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ПП «ВКФ «Курсір»здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентом ФОП ОСОБА_2

В матеріалах справи наявні договори купівлі продажу №2010-09 від 02.009.2010 року, №02-1 від 02.02.2011 року, укладені між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»та ФОП ОСОБА_2 За умовами даних договорів, продавець ФОП ОСОБА_2 зобов'язуться передати у власність покупця ПП«Виробничо-комерційна фірма «Курсір»товар партіями у відповідності до замовлень покупця. Виконання умов даних договорів наявними в матеріалах справи

Факт виконання умов договорів підтверджується реалізацією ФОП ОСОБА_2 товару, на що виписані податкові накладні, зокрема:

- № 1102 від 04.11.2010 на загальну суму 1496,84 грн, в тому числі ПДВ - 249,47 грн;

- № 1202 від 02.12.2010 на загальну суму 18262,27 грн, в тому числі ПДВ - 3043,71 грн;

- № 1205 від 02.12.2010 на загальну суму 15753,68 грн, в тому числі ПДВ - 2625,61 грн;

- № 102 від 05.01.2011 на загальну суму 5429,18 грн, в тому числі ПДВ - 904,86 грн;

- № 203 від 02.02.2011 на загальну суму 17048,28 грн, в тому числі ПДВ - 2841,38 грн;

- № 301 від 03.03.2011 на загальну суму 36931,96 грн, в тому числі ПДВ - 6155,33 грн.

Оплата товару згідно рахунків підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями платіжних доручень: № 4685 від 10.12.2010, № 4701 від 15.12.2010, № 4825 від 13.01.2011, № 4813 від 11.01.2011, № 4940 від 10.02.2011, № 5059 від 16.03.2011, № 5060 від 16.03.2011, № 5197 від 22.04.2011, а також копіями відомостей по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками»за листопад 2010 року - березень 2011 року.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перевезення товару за вищезазначеними договорами було здійснено власним транспортом ОСОБА_2 Daewo Lanos TF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску.

Судом першої інстанції встановлено, що держподатревізор-інспектор відділу спеціальних перевірок та зустрічних звірок ОСОБА_3, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, в магазині ПП «ВКФ «Курсір»були наявні запчастини, поставлені за вищезазначеними договорами купівля-продажу товарів, що, в свою чергу, підтверджує як поставку даних товарів, так і реальність господарських операцій.

Використання отриманих товарів у господарській діяльності позивача підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями відомостей по рахунку 361 «розрахунки з покупцями»за листопад 2010 року - березень 2011 року, а також видатковими накладними, податковими накладними та відповідними платіжними документами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Умови договорів виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно винесене податкове повідомлення-рішення щодо порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., оскільки позивач підтвердив свої фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 належними та достовірними доказами.

Крім того, колегія суддів вважає, що чинним законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, зокрема, дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, наявність за юридичною адресою, як і не передбачена відповідальність в подальшому за їх можливі порушення, що також підтверджується пп. 14.1.139 Податкового кодексу України яким визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач посилається на відсутність у ФОП ОСОБА_2 майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Колегія суддів дані посилання не бере до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у контрагента позивача не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представниками позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»з ФОП ОСОБА_2

Крім того, колегія суддів зазначає, що покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Що стосується порушень позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1).

Крім того, абзацем 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 статті 5 Закону визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.), де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32).

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин позивача і ФОП ОСОБА_2 вступив в дію Податковий кодекс України, а тому слід застосовувати його положення.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2 Крім того, колегія суддів зазначає, оскільки податкові повідомлення-рішення були винесені без дотримання норм чинного законодавства, тому скасуванню підлягає також повідомлення рішення щодо збільшення податкового зобов'язання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, оскаржувані постанови прийняті судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Вдповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судові рішення ухвалені судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та додаткову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та додаткову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.