Ухвала суду № 26513728, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7977/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.03.2012р. №0000541501.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області проведено камеральну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», щодо своєчасності сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за період з 12.10.2011 року по 28.12.2011 року.

21 лютого 2012 року за результатами камеральної перевірки складено акт №90/15-016/00153146.

Актом перевірки встановлено, що позивач порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету протягом строків, визначених п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 100.12.2 п. 100.12 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням платником умов погашення розстроченого грошового зобов'язання було прийнято рішення ДПА України від 12.10.2011р. №16 та №17 про дострокове розірвання договорів розстрочки від 16.03.2011р. №3 та №1 (по рахунку за 4 квартал 2010 року на загальну суму грошового зобов'язання 72 080 902,22грн. та по розрахунку №181474 в сумі 13 333 989грн.). Таким чином в особовій картці позивача значилася заборгованість по розстроченим податковим зобов'язанням які нарахувалися до 12.10.2011р. та по яким строк сплати минув та у зв'язку з розірванням договору розстрочки нарахувалися грошові зобов'язання по яким строк сплати не настав, тобто станом на 12.10.2011р. в особовій картці платника значилася заборгованість по несплаченим грошових зобов'язаннях за 4 квартал 2010 року.

02 березня 2012 року відповідачем на підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення-рішення №0000541501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з надходження податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011р., але не визначені ПКУ визначеного п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 ПК України за затримку на 77 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 85 414 891,10грн. позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 17 082 978,22грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, визнається податковим обов'язком платника (п.п. 36.1 ПКУ). Податковий обов'язок є безумовним та виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.2, 36.3 ПКУ).

Нормою п.п. 36.5 ПКУ передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 126 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з п.п. 31.1 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує сплату ним податку (п. 37.2), а виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ПКУ).

Статтею 100 ПКУ визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку. Нормою вказаної статті передбачено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірванні з ініціативи платника податків або з ініціативи контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 4.5 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом ДПА від 24.12.2010р. №1036, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

З дні дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення) (п.п. 4.7 Порядку).

Відповідно до п.п. 4.6 Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах. Передбачених Кодексом.

Отже, податковий обов'язок, строк сплати якого перенесено, не вважається скасованим і підлягає виконанню в строк визначений договором про розстрочення (відстроченню:) або в день розірвання такого договору.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків сплатити як самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання при настанні визначеного нормами ПКУ строку сплати, так і суму грошового зобов'язання, що залишилась не сплаченою після розірвання договору розстрочення.

З метою забезпечення виконання вказаного обов'язку платника податків, п.87.9 ст.87 ПКУ встановлює, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник додатків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

12 жовтня 2011 року позивачем не сплачено невнесену суму розстроченого грошового зобов'язання та проценти за фактичний строк користування розстроченням у день скасування розстрочення згідно договорів про розстрочення податкових зобов'язань від 28.02.11/16.03.11 №1, від 16.03.11//19.02.11 №3 згідно Рішення ДПС України про скасування розстрочення від 12.10.2011р. № 17 та від 12.10.2011р. № 16 - відповідно. Вказані суми сплачені платіжними дорученнями №№ 865, 866, 867, 868 від 28.12.2011р..

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком у суду першої інстанції, що ДПІ у Балаклійському районі, приймаючи рішення про застосування до ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, діяла на підставі і на виконання норм чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що договори розстрочення не були розірвані та, що документів, які б свідчили про їх розірвання не існує.

В ході розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції встановлено, що рішення про скасування розстрочення прийнято ДПС України у зв'язку з порушенням позивачем умов договору щодо погашення розстроченого грошового зобов'язання

ДПА у Харківській області 21.10.2011 року направила лист на ім.»я керівника ДК «Укргазвидобування»у якому повідомила позивача про скасування з 03.10.2011 року розстрочених зобов'язань. Направлені позивачу документи, останній отримав 26.10.2011 року , що підтверджується долученими до справи копіями повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Безпідставними є доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно необхідності розірвання договору лише відповідно до рішення суду.

Відповідно до ст. 100 п.100.12. договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані: 100.12.1. з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення; 100.12.2. з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Статтею 75 Податкового Кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Документальні позапланові перевірки як виїзні так і невиїзні, органи державної податкової служби мають право здійснювати лише в разі наявності хоча б однієї з обставин визначених у ст. 78 Податкового кодексу України. Серед перелічених обставин відсутня така обставина як несвоєчасна сплата грошового зобов'язання.

Отже, іншого способу проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань ніж шляхом проведення камеральної перевірки - Податковим кодексом України - не встановлено.

Таким чином, дії посадових осіб ДПІ по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати грошового зобов'язання визначеного платником податків у податковій декларації (розрахунку) не суперечать нормам чинного податкового законодавства та є правомірними.

Відповідно до пп. 86.2 ПКУ за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (пп.86.7 ПКУ).

Враховуючи викладене, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податкова інспекція діяла в межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним податковим законодавством.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

Викладені в апеляційній скарзі позивачем доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 22 жовтня 2012 року.