Постанова № 26513797, 02.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3877/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011 року №0026431501,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011 року №0026431501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовою особою ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року з податку на прибуток підприємств; за наслідками перевірки складений акт від 03.11.2011 року №15-121/110.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме товариством до складу витрат ІІ кварталу 2011 року було включено від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року в сумі 23330955,00 грн. із врахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами господарської діяльності за 2010 рік у розмірі 22764206,00 грн. Зазначене порушення призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22764206,00 грн.

22 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0026431501, яким на підставі акту перевірки за порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 22764206,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включається до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств»цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Отже, на час подання позивачем декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого -четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року , що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року .

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки правильність визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року посадовою особою органу державної податкової служби не перевірялася, суть спору полягає лише в правомірності включення до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки, на думку органу державної податкової служби позивачем неправомірно включено до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності у 2010 році.

Колегія суддів вважає неправомірним такий висновок органу державної податкової служби, оскільки позивачем включене від'ємне значення за результатами податкового 2010 року на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Колегія суддів вважає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», та Податковим кодексом України передбачено право платника податків на включення від'ємного значення об'єкта оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Також, колегія суддів враховує вимоги п. 56.21 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі коли норма цього Кодексу припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення -рішення від 25.11.2011 року №0026431501.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що податкове повідомлення -рішення від 25.11.2011 року №0026431501 винесено Державною податковою інспекцією в Святошинському районі м. Києва неправомірно, тому підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп»задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2012 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 25.11.2011 року №0026431501.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 08.10.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.