Ухвала суду № 26511002, 17.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/10163/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2012р. по справі № 2а-1670/10163/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.07.2005, ідентифікаційний код 33660476, згідно свідоцтва № 100128353 позивач зареєстрований платником ПДВ з 15.07.2005. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

У період з 31.10.2011 по 04.11.2011 працівниками ДПІ в м. Полтаві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ВП-Компані»за квітень 2011 року та ТОВ «Трансторгінвест»за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2011 № 8684/23-2/33660476, яким зафіксовано порушення пункту 198.3 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 97391,00 грн, в тому числі: за березень 2011 року у розмірі 47016,00 грн та за квітень 2011 року у розмірі 50375, грн (а.с. 35-49).

Не погодившись з винесеним актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповідачем висновки зазначеного акту залишено без змін, а заперечення від 17.11.2011 № 313 -без задоволення (а.с. 50-52, 58-62).

На підставі вказаного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97392,00 грн, з яких 97391,00 грн -за основним платежем, та 1,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями ( а.с. 64-65).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Трансторгінвест", ТОВ "ВП-Компані", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Трансторгінвест", ТОВ "ВП-Компані", грунтувалися на висновках актів перевірок, проведених відносно контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність можливості здійснення вказаними контрагентами відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем договорів з ТОВ "Трансторгінвест", ТОВ "ВП-Компані" без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ " Трансторгінвест" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 02.12.2010 № 138, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, асортимент, кількість та ціна якого вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару здійснювалася продавцем.

Фактичне виконання сторонами вказаного договору підтверджується специфікацією, накладною, відповідно до яких було придбано наступні запчастини: гідравлічна коробка УНБ-600 (2шт.), трансмісійний вал насосу УНБ-600 (1шт.), КШМ насосу УНБ-600 у комплекті з підшипниками (1 шт.), сальникова коробка УНБ-600 (2 шт.), комплектацією номенклатури № 4 від 31.03.2011 р. "Насос УНБ-600", актом комісії щодо укомплектування насосу УНБ-600, придбаними у ТОВ «Трансторгінвест» запчастинами, податковою накладною.

Транспортування придбаних товарів здійснювалось, відповідно до умов договору, автотранспортом контрагента та було прийнято уповноваженою особою позивача, що підтверджується витягом з журналу реєстрації доручень.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВП-Компані»(Постачальник/ Орендар) було укладено договір поставки від 15.04.2011 № 040-ПТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій Стороні Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплачувати за нього певні грошові суми.

Відповідно до п. 4.5 вказаного договору поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікацією, накладною, податковою накладною, накладною-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВП-Компані»( Орендар) було укладено договір оренди від 01.04.2011 № 037-ОР, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування підйомник вишковий ПВЛ 60.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду, актом приймання-передачі майна з оренди, актом надання послуг, податковою накладною.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВП-Компані»(Орендар) було укладено договір оренди від 01.04.2011 № 038-ОР, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування вагон будинок в кількості 5 штук.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду, актом приймання-передачі майна з оренди, актом надання послуг, податковою накладною.

В подальшому придбані за вказаними вище договорами ТМЦ використовувались позивачем при виконанні договору від 01.04.2011 № 51-СП 04/11 про надання сервісних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «СВС ГРУП»щодо надання сервісних послуг з експлуатації, технічного обслуговування, поточних планових та позапланових ремонтів та відновлювальних ремонтів бурового та силового обладнання бурової установки, яка використовується на свердловині № 51 Мачухського родовища відповідно до переліку матеріально-технічних ресурсів і послуг (а.с. 121-126).

Для забезпечення вказаного договору позивачем було винесено наказ від 01.04.2011 № 31/1-П про покладення матеріальної відповідальності, відповідно до якого прийнято та наказано експлуатувати вказані ТМЦ на буровій № 51 Мачухського ГКР та наказ від 30.04.2011 № 44/1-П про передачу матеріальних цінностей, відповідно до якого наказано забезпечити виселення бурової бригади та передати вагон будинки в кількості 5 штук та підйомник вишковий ПВЛ-60 (а.с. 116-117).

Оплата придбаних ТМЦ та наданих послуг ТОВ «Трансторгінвест» та ТОВ ВП-Компані» підтверджується актами звірки взаєморозрахунків та платіжним дорученням з відміткою банківської установи (а.с. 197-199).

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами підтверджується матеріалами справи, а товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності ТОВ «Спецмехсервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів укладених з слугували акти перевірки контрагентів позивача за висновками яких відповідач прийшов до висновку про відсутність можливості у вказаних контрагентів можливості здійснення відповідної господарської діяльності, і як наслідок, до висновку про нікчемність договорів, укладених з вказаними контрагентами.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року за операціями, проведеними на підставі договорів, укладених з ТОВ «Трансторгінвест»та ТОВ ВП-Компані» , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Трансторгінвест» та ТОВ ВП-Компані» податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Трансторгінвест», ТОВ ВП-Компані» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладених з ТОВ «Трансторгінвест», ТОВ ВП-Компані» договорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2012р. по справі № 2а-1670/10163/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.