Ухвала суду № 26511011, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-6566/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Корнієнко Б.Д.

представника відповідача Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-6566/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диаст"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Диаст» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління державного казначейства у Харківській області (надалі по тексту відповідач-2), у якому просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача у неподанні Державній казначейській службі України висновку із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИАСТ" заборгованість бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) у загальній сумі 47 456,00 грн. та стягнути суму пені за прострочку повернення коштів у розмірі 4157,54 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року адміністративний позов ТОВ «Диаст» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного Управління державного казначейства у Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо неподання Державній казначейській службі України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Диаст».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Диаст» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 47456 (сорок сім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень) 00 коп.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Диаст»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданих в квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року у сумі 11830,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2009 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року у сумі 7743,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад 2009 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року у сумі 27883,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за квітень 2010 року.

Перевіркою встановлено :

-завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року в розмірі 11830,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 11830,00 грн.

-завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року в розмірі 7743,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 7743,00 грн.

-завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 року в розмірі 27883,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 27883,00 грн.

На підставі акту № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р., якими донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та визначені штрафні санкції.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року № 2а-10316/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року, рішення податкового органу скасовані.

Листом від 24.04.2012 року за вих. № 44/04, позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання до органів Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодування з бюджету та розрахунком пені. За результатами розгляду звернення позивачеві повідомлено, що рішення суду апеляційної інстанції взято до відома та після отримання копії ухвали, завіреної мокрою печаткою, податковим органом буде прийняте рішення щодо її подальшого виконання (лист від 04.04.2012 року № 1113/10/15-410).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо неподання висновку із зазначенням суми податку та стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані дії на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 200.7. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.11. ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з ч.200.15. ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена перевірка сум податку, заявлених до відшкодування.

За результати перевірки було складено акт від 16.06.2011 року №1376/07-12/32675979, яким встановлено порушення позивачем абз. «а»п.200.4, п.200.6 ст.200 та абз. «а», «б»п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р., якими донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р. позивачем були оскаржені в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року № 2а-10316/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року, рішення податкового органу скасовані.

Згідно абз.2 ч.200.15. ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З листа ТОВ "Диаст" від 24.04.2012 р. вбачається, що ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року була отримана відповідачем 24 квітня 2012 р., а з листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року № 03-24/52604 (а.с.55) вбачається, що представником Західної МДПІ ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року була отримана особисто 08.06.2012 року.

Між тим, приписи абз.2 ч.200.15. ст. 200 ПК України відповідачем не виконано та не надано протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на подання касаційної скарги, як на підставу невиконання приписів абз.2 ч.200.15. ст. 200 ПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст..255, ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року прийнята у порядку письмового провадження, а тому набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, на час розгляду справи ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року набрала законної сили.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо неподання висновку органу Державного казначейства України із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N 39 орган державної казначейської служби перераховує платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, на підставі висновку податкового органу та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-6566/12/2070 в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Диаст" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2012 р.