Ухвала суду № 26510920, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-12198/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представників позивача- Токар І.В., Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-12198/11/2070

за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет" , Приватного підприємства "Український центр проблем екології" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "4В"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Підставою ж для проведення перевірки "4В" було перевірка податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.11.2010 рік, тоді як перевірка ТОВ "Артамет" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків з ПП "Український Центр Екології" здійснювалося за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з ПП "Український Центр Екологі'Г'та з ТОВ "Артамет" в дохід державного бюджету коштів в сумі 173472,60 грн, які були отримані за договором поставки нафтопродуктів № 28-04/201 1 року від 28.04.2011 року, позивач посилається на те, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і в подальшому не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, що на думку позивача, свідчить про укладання угоди ПП "Український центр екологі'Г'з ТОВ "Артамет"без мети настання реальних наслідків, а сам правочин був направлений на надання податкової вигоди ТОВ "Артамет", тобто по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (віднесення сум ТОВ "Артамет"до податкового кредиту), суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушують публічний порядок. Отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на нікчемність укладеного між відповідачами правочину зроблене з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, враховуючи положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", колегія суддів зазначає, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, колегія суддів зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь -якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. З ст. 228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи зміст акту спірної перевірки, колегія суддів наголошує, що ці документи не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину.

З огляду на викладене, колегія судців дійшла висновку, що посилання контролюючого органу на нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено суб'єктом владних повноважень згідно з ч.І ст.72 КАС України та базується лише на припущеннях. Акт перевірки від 19.07.2011 року № 676/18-008/33121134 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину.

За змістом ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Основним доводом наявності у відповідачів протиправного умислу порушити інтереси держави під час укладення правочину поставки позивачем зазначено, що по суті останній спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (віднесення сум ТОВ "Артамет"до податкового кредиту), суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушують публічний порядок та не має наслідків реального виконання.

Водночас позивачем не доведено, що будь-яка з посадових осіб ТОВ Артамет"або ПП "Український Центр Екології"- тобто фактичний носій умислу - на момент здійснення господарської операції не мала наміру створити реальні наслідки цієї операції, усвідомлюючи при цьому, що поставка товару не буде здійснена, а кошти в подальшому будуть повернуті.

Не подано ДПІ належних доказів і на підтвердження факту укладення названого договору з суб'єктивним наміром ухилитися від сплати податків або незаконно отримати податкову вигоду.

З огляду ж на недоведеність позивачем факту наявності у будь-кого з відповідачів суб'єктивного наміру порушити інтереси держави під час укладення спірного договору, то мотивів для застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку частини першої статті 208 Господарського кодексу України не вбачається.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що укладена між ТОВ Артамет" та ПП "Український Центр Екології" угода суперечить моральним засадам суспільства, а отже є нікчемною, в звязку з чим, суми отримані за зазначеною угодою підлягають стягненню до Державного бюджету України є необгрунтованими, оскільки позивачем під час розгляду справи не було доведена нікчемність угоди, а отже сума по зазначеним угодам стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року по справі № 2а-12198/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2012 р.