Ухвала суду № 26510890, 06.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-810/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-810/12/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "Точмедприлад" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000102302, № 0000112302 від 05.01.2012 р., видані ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000102302 та № 0000112302 від 05.01.2012 р. видані ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "Точмедприлад" знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 23.11.2011 року., за результатами якої складений акт від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ВАТ "ХЗ "Точмедприлад":

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", код ЄДРПОУ 37093546;

- п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток за на загальну суму 59418,0 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 59418,0 грн.;

-п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, внаслідок чого зменшено від'ємне значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість (ряд.20.1 Декларації) на загальну суму 72846,0 грн., у тому числі у вересні 2011 року на суму 38602,0 грн., у жовтні 2011 року на суму 34244,0 грн.

На підставі акту перевірки від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324 ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення -рішення:

- № 0000112302 від 05.01.2012 року, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72846,0 грн. за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями;

- № 0000102302 від 05.01.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено розмір суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього у розмірі 59418,0 грн. за порушення п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність укладеної угоди з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс". Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальником ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 3 кв. 2011 року та податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрати за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" , які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", грунтувалися на акті проведеної відносно контрагента позивача перевірки. Відповідно до результатів проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про відсутність реальності угод, укладених ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем договору з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача за КВЕД є "виробництво медичної техніки".

01.08.2011 року між ВАТ "ХЗ "Точмедприлад"(замовник) та ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс"(виконавець) було укладено договір № 08/2011 на надання послуг по виготовленню деталей відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги по виготовленню деталей з матеріалу та по кресленнях замовника за адресою: 61106, м. Харків, вул. Плиточна,12, а замовник зобов'язується надати виконавцю необхідні для цього матеріали та креслення, а також прийняти деталі та оплатити виконавцю вартість послуг по виготовленню деталей на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно передати виконавцю матеріали та креслення деталей, доводити технологічні та інші вимоги по їх виготовленню, а також приймати та оплачувати виконані послуги виконавця.

На виконання приписів п. 2.3.1. договору замовник передав виконавцю матеріали та креслення необхідні для виготовлення деталей, визначених п. 1.2. договору, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі матеріалів, актом № 1 приймання-передачі креслень.

Матеріали та креслення були доставлені замовником виконавцю транспортним засобом ИЖ-2717, що використовується замовником на підставі договору оренди № 3 від 01.03.2011 р., що підтверджується подорожнім листом службового автомобіля № 49 від 04.08.2011 р. серії АН № 013098.

Виготовлення деталей згідно спірного договору та їх передання позивачу підтверджується актами прийому-передачі виготовлених деталей, актами виконаних робіт по виготовленню деталей, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, податковими накладними, актом знищення креслень, подорожніми листами.

Деталі, прийняті замовником за договором були використані для виготовлення медичних приладів -СИНОПТОФОРІВ, які використовуються для діагностики та коригування косоокості дітей, що підтверджується Звітом цеху про використання основних матеріалів за вересень 2011 р. та жовтень 2011 р. СИНОПТОФОР пройшов державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію приладу.

В подальшому медичний прилад було реалізовано ТОВ "Центр синергии новаций", що підтверджується видатковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного договору слугував акт перевірки контрагента позивача за результатами якої відповідач прийшов до висновку про нікчемність спірного правочину.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2011 року та податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року за операціями, проведеними на підставі договору, укладеного з ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс", виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс" податкових накладних.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, враховуючи документальне підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій за спірним договором, укладеним з ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого зменшено від'ємне значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 138 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом за спірним договором підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-810/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.