Постанова № 26510803, 16.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5019/2006/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник М.А.

від відповідача - Злодюшко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "УСМАРЬ" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.05.12 р. у справі № 5019/2006/11

за позовом Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "УСМАРЬ"

про стягнення 69 047 887 грн. 11 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСМАРЬ"

до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання недійсним кредитного договору та визнання стягнення неотриманих кредитних коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.05.2012 року у справі № 5019/2006/11 (суддя Мамченко Ю.А.) первісний позов задоволено. Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 66999000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 2041286,31 грн. заборгованості по процентах, 7600 грн. 80 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 25500 грн. 00 коп. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав. Зокрема зазначає, що Кредитний договір №16-К/11-VIP від 24.05.2011 року не відповідає реальній домовленості сторін, приховує інший правочин та не спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому. Відтак, кредитний договір 16-К/11-VIP від 24.05.2011 року є удаваним та укладений з порушенням норм ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами відповідача не погоджується та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ТОВ "Усмарь" законодавчо необґрунтованими, надуманими та безпідставними. Відзначає, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, а отже відсутні підстави стверджувати про його недійсність. Просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Відповідачем в засіданні подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України. В обгрунтування останнього скаржник вказує на складність справи та просить надати час для підготовки доповнень до апеляційної скарги.

Колегією суддів зазначене клопотання відхилено з огляду на те, що заявником не конкретизовано в яких частинах апеляційна скарга підлягає доповненню, а тому розцінює клопотання як невмотивоване та спрямоване на затягування розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.05.2012 року у справі № 5019/2006/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Усмарь" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір №16-К/11-VІР (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами п.1.1 якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 68000000 грн.00 коп., а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 цього Договору в розмірі 18% річних. Відповідно до п.1.2 Договору цільове використання кредиту: поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.1.3.1 Кредитного договору кредитна лінія відкривається з 24 травня 2011 року по 30 квітня 2012 року.

Відповідно до п.1.3.2 Кредитного договору Позичальник у будь якому випадку зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені в графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток №1 до Кредитного договору).

Надання Банком кредитних коштів здійснюється з урахуванням п.1.1 цього договору за умови отримання банком у строк не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах ліміту кредитної лінії попередньої письмової заяви позичальника та підтвердження банком намірів про видачу кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії згідно зазначеної заяви позичальника. Після отримання позичальником повної суми кредиту в межах загального ліміту встановленого в п.1.1 цього договору, подальше кредитування в межах строків та в межах сум ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі визначеному в п.1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, а також в день закінчення строку, на який подано кредит, у відповідності з п.1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту по день що передує дню погашення кредиту.

Відповідно до п.3.5 Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 23% річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту Договору. Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору у випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені до дати припинення цих обставин включно.

Відповідно до п.3.8. Кредитного договору за взаємною домовленістю сторін, у разі невиконання позичальником умов п.4.1. Договору процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановлюється в розмірі 21% річних, та нараховується банком у період, починаючи з першого календарного дня місяця, наступного за кварталом, у якому позичальником не виконані вимоги п.4.1. Договору та закінчується останнім календарним днем кварталу, у якому позичальником виконані зазначені зобов'язання, порядок нарахування та сплати таких процентів визначений п.п.3.3 та 3.4. цього Договору.

Відповідно до п.3.9. Кредитного договору з підписанням Договору Позичальник надав банку доручення здійснювати договірне списання коштів з поточних рахунків Позичальника в національній та іноземній валютах, а саме: в разі невиконання позичальником зобов'язань за будь-якими договорами, що укладені між Банком та Позичальником будь-яку заборгованість позичальника перед банком, що виникла відповідно до умов цього договору та/або інших договорів про надання банківських послуг, в тому числі комісійної винагороди, процентів, суму заборгованості по кредиту, суми пені, штрафів, всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору, та/або інших договорів про надання банківських послуг, згідно з їх умовами.

Згідно з умовами п.5.1.1. Кредитного договору банк зобов'язався з врахуванням умов, встановлених положеннями цього договору, видати кошти в сумі визначеній п.1.1. Договору виключно після оформлення забезпечення.

Відповідно до п.п.5.2.1., 5.2.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням і, у встановлені п.1.3. цього договору строки, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту. Своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку передбачених цим договором, а також суми передбаченої договором неустойки.

Згідно з п.5.2.9 Кредитного договору Позичальник зобов'язався на вимогу банку достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених договором та/або договорами забезпечення.

Відповідно до положень п.6.1 Кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань по Договору (пов'язаним договорам), банк має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати збитки, а також сплатити штрафні санкції, пеню та інші видатки понесені банком за цим договором.

Згідно з п.6.3. Кредитного договору за порушення визначених у цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку позичальника №206230131589.980 за період з 24.05.2011 року по 19.08.2011 року, банком:

- 24.05.2011 року на виконання умов договору перераховано ТОВ "Усмарь" грошові кошти в розмірі 68000000,00 грн.;

- 24.06.2011 року здійснене договірне списання 2000000,00 кредитної заборгованості згідно п.3.9 Кредитного договору на підставі невиконання п.4.2.6. договору №34/11-VІР/16-К про заставу майнових прав від 24.05.2011 року;

- 04.07.2011 року банком надано грошові кошти в розмірі 999000,00 грн. в рахунок кредитної лінії згідно Кредитного договору №16-К/11-VІР від 24.05.2011 року.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Матеріалами справи стверджується, що ТОВ "Усмарь" свої зобов'язання за кредитним договором, відносно своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами не виконало. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Усмарь" за Кредитним договором №16-К/11-VІР від 24 травня 2011 року станом на 22.08.2011 року, заборгованість ТОВ "Усмарь" по процентам за користування кредитними коштами складає 2041286,31 грн..

Відповідно до п.5.3.3. Кредитного договору Банк має право відмовитись від надання Позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, у випадках коли:

- позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини), та/або сплати плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених Договором;

- подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеним цього договору, та/або договорів забезпечення виконання Позичальником зобов'язань;

- позичальником порушено порядок погашення кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток №1).

Оскільки позичальником порушено зобов'язання за кредитним договором щодо виконання у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту (його частини), та сплати плати за кредит, Банк, відповідно до умов кредитного договору, має право звернутись із вказаним позовом до суду, з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту.

За порушення зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів банком на суму заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 1193244,17 грн. нараховано пеню за період з 08.08.2011 року по 22.08.2011 року в розмірі 7600,80 грн.

Згідно ч. 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені положення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлення позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обгрунтиованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам договору. Наданий суду розрахунок перевірено та визнано правильним.

Твердження апелянта, що Кредитний договір №16-К/11-VІР від 24 травня 2011 року є удаваним, з огляду на те, що Кредитний договір укладений між сторонами з метою приховати фінансову схему пролонгації кредиту з заміною особи/сторони за зобов'язанням колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один право чин з метою приховання іншого, який насправді ними вчинено.

За змістом ч. 2 ст. 235 ЦК України наслідком вчинення сторонами правочину для приховання іншого, є те, що відносини сторін мають регулюватись правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як стверджується матеріалами справи, Кредитний договір №16-К/11-VІР від 24 травня 2011 року укладено в письмовій формі, уповноваженими особами при їх вільному волевиявленні, з додержанням усіх істотних умов, які не суперечать чинному законодавству, а також моральним засадам суспільства та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним були обумовлені.

Факт надання зазначених коштів Банком та отримання їх позивачем не заперечувалося сторонами при розгляді справи. Факт виконання банком своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, та отримання ТОВ "Усмарь" кредитних коштів підтверджується випискою з особового рахунку №206230131589.980.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинений сторонами правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені кредитним договором, а тому відсутні підстави для визнання його удаваним. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних обставин та доказів на підтвердження умислу у сторін на вчинення іншого, ніж кредитний договір, правочину, обставин щодо недійсності правочину, який сторони мали би намір приховати.

Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" неотриманих кредитних коштів в розмірі 1000000,00 грн. суд першої інстанції вірно зазначив, що списавши з рахунку ТОВ "Усмарь" суму в розмірі 2000000,00 грн., АБ "Укргазбанк" діяв у межах чинного законодавства та відповідно до умов укладених з Позичальником договорів.

Вбачається, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 16-К/11-VІР, що підтверджується випискою з особового рахунку №206230131589.980. Натомість, ТОВ "Усмарь" свої зобов'язання за кредитним договором, щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами не виконало.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №16-К/11-VІР від 24 травня 2011 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Усмарь" 24.05.2011 року укладено договір застави майнових прав. Відповідно до п.2.1 вказаного договору предметом застави є належні Заставодавцю на момент укладення цього договору та ті, що виникнуть у майбутньому, майнові прав вимоги сплати грошових коштів згідно наступних договорів: Договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010 року, укладеного між ТОВ "ПММ Сервіс-1" та ДП "Укрзалізничпостач", з врахуванням договору УПТ Про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) №22/1 від 27.04.2011 року, укладеного між ТОВ "Усмарь" та ТОВ "ПММ Сервіс-1"; Договору поставки нафтопродуктів №Д-2804 від 28.04.2011 року, укладеного між ТОВ "Усмарь" та ТОВ "Жемчуг-І"; Договору поставки нафтопродуктів № Д-2904 від 29.04.2011 року, укладеного між ТОВ "Усмарь"та ТОВ "Парк-ХХІ".

Відповідно до п.4.2 Договору застави майнових прав Заставодавець зобов'язаний виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права та не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення предмета застави чи зменшення його вартості.

Крім того, п.4.2.6 Договору про заставу майнових прав передбачено, що Заставодавець зобов'язаний у разі виконання Контрагентами своїх зобов'язань за умовами вищевказаних договорів поставки раніше ніж Заставодавець виконає зобов'язання по кредитному договору, та в зв'язку з тим, що у цьому випадку все отримане Заставодавцем від Контрагентів стає предметом застави, в день виконання Контрагентами своїх зобов'язань за умовами вищевказаних договорів поставки повідомити про це АБ "Укргазбанк", та перерахувати банку відповідні суми, отримані від Контрагентів, в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених згідно з цим договором.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у даному випадку не має значення чи настав строк виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, адже отримані від контрагентів кошти стають предметом застави, а умовами договору передбачений обов'язок Позичальника перерахувати вказані кошти на користь Банку, в рахунок погашення заборгованості в день їх отримання.

З моменту укладення Договору про заставу майнових прав ДП "Укрзалізничпостач" згідно Договору поставки № ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010 з урахуванням договору УПТ Про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) №22/1 від 27.04.2011 року було сплачено на користь ТОВ "Усмарь" грошові кошти в розмірі 3500000,00 грн., а саме: 24.05.2011 року - 500000,00 грн., 31.05.2011 року - 1000000,00 грн., 14.06.2011 року - 1000000,00 грн., 16.06.2011 року - 1000000,00 грн.. В рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "Усмарь" з вказаної загальної суми не було перераховано 1500000,00 грн. Таким чином, ТОВ "УСМАРЬ" не було виконано вимоги, встановлені пп.4.2.6 договору про заставу майнових прав.

Одночасно, п.5.2.14 Кредитного договору визначено обов'язок Позичальника неухильно дотримуватись взятих на себе зобов'язань, як Заставодавця та інших зобов'язань, що випливають з договору застави, та забезпечувати безперервну дійсність положень, засвідчених в договорі застави.

Крім того, п.3.9 Кредитного договору передбачено, що з підписанням цього договору Позичальник надає Банку доручення здійснювати договірне списання коштів з поточних рахунків Позичальника в національній та іноземних валютах, банківських металах, а саме: в разі невиконання Позичальником зобов'язань за будь-якими договорами, що укладені між Банком та Позичальником, списувати на користь банку з поточного рахунку Позичальника №2600631589.980 в АБ "Укргазбанк", та будь-яких інших поточних рахунків в національній та іноземній валютах, банківських металах, що відкриті або будуть відкриті Позичальником в АБ "Укргазбанк", будь-яку заборгованість Позичальника перед банком, що виникла відповідно до умов цього договору та/або інших договорів про надання банківських послуг, в тому числі комісійної винагороди, процентів, суму заборгованості по кредиту, суми пені, штрафів, всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору, та/або інших договорів про надання банківських послуг, згідно з їх умовами.

Згідно наявної в матеріалах справи випискою з особового рахунку позичальника №206230131589.980 з 24.05.2011 року по 19.08.2011 року, 24.062011 року Банком здійснене договірне списання 2000000,00 грн. кредитної заборгованості згідно п.3.9 Кредитного договору №16-К/11-VІР від 24.05.2011 року на підставі невиконання п.4.2.6. договору №34/11-VІР/16-К про заставу майнових прав від 24.05.2011 року.

Вищевикладеним, спростовується твердження ТОВ "Усмарь" про протиправність дій АБ "Укргазбанк" та істотне порушення банком умов договору.

Як зазначалось, відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 68000000,00 грн.. Відновлювальна кредитна лінія - форма кредиту, який надається окремими частинами (траншами), що не перевищують заздалегідь обумовленого загального ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією) та в межах якого позичальник може без обмежень отримувати та погашати кредитні кошти протягом всього строку кредитування.

Оскільки 24.06.2011 року Банком було здійснене договірне списання 2000000,00 грн. та направлене на погашення заборгованості за Кредитним договором №16-К/11-VІР від 24.05.2011 року, то Позичальник відповідно до умов відновлювальної кредитної лінії в межах її ліміту отримав можливість отримати черговий транш кредитних коштів.

Позичальник вказаною можливістю скористався, 04.07.2011 року АБ "Укргазбанк", за заявою ТОВ "Усмарь", було надано черговий транш кредитних коштів в межах суми ліміту відновлювальної кредитної лінії в розмірі 999000,00 грн..

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.05.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УСМАРЬ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 21.05.2012 року у справі № 5019/2006/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.