Постанова № 26507553, 11.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1953/2011

11 жовтня 2012 року 15год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Штиби А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г.,

відповідача: представники Білик М.В., Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000912344/1/23-318 від 10.12.2010 року ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000912344/1/23-318 від 10.12.2010 року.

В судовому засіданні 08.10.2012 судом допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівне, її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Представництва Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року, що декларувалось в період: листопад 2009 року, лютий, квітень, липень 2010 року. Зазначив, що не погоджується із висновками органу державної податкової служби, відображеними в акті за результатами перевірки, які стали підставою для зменшення Представництву позивача суми бюджетного відшкодування.

Зокрема, вказав, що при виключенні зі складу бюджетного відшкодування за серпень 2010 року сум від'ємного значення за листопад 2009 року та квітень 2010 року, які приймали в ньому участь, відповідачем не враховано, що обставини покладені в основу такого виключення спростовано судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Крім того, зазначив, що висновки відповідача щодо завищення Представництвом податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року також є необґрунтованими, оскільки базуються на невірному застосуванні норм законодавства. Представник позивача пояснив, що податковий кредит вказаного періоду формувався Представництвом Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." за результатами: господарських операцій із замовлення виконання робіт у контрагентів ВАТ "Автомобільна компанія Укртранс" та ТОВ "Іртас"; операцій з ввезення товарів від Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на митну територію України в режимі імпорту на безоплатній основі. Представник позивача вважає, що недекларування названими контрагентами своїх податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок невизнання поданих ними податкових декларацій податковою звітністю, не може впливати на формування Представництвом податкового кредиту. Також, на думку представника позивача, виконавши перед бюджетом зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах власної господарської діяльності, Представництво Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." мало підстави для зарахування податку на додану вартість, сплаченого митним органам, до складу податкового кредиту.

Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Пояснив, що позапланову виїзну перевірку Представництва Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." проведено після надходження до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкової декларації даного платника податку за серпень 2010 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, в розмірі 1249818,00 грн. Під час перевірки не знайшло свого підтвердження бюджетне відшкодування в сумі 536670,00 грн.

На думку представника відповідача, Представництвом позивача неправомірно враховано до складу бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, які фактично є відсутніми через порушення платником податку норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та ведення податкового обліку.

Крім того, представник відповідача зазначив, що податковий кредит липня 2010 року, який вплинув на суму бюджетного відшкодування серпня 2010 року, сформовано також з порушеннями норм податкового законодавства. Зокрема, вважає, що Представництвом позивача безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами, які в подальшому не забезпечили сплату таких податкових зобов'язань до бюджету. Також, на думку представника відповідача, тимчасове ввезення товарів від Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на безоплатній основі не може бути підставою для формування платником податку податкового кредиту.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Представництво Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (надалі - Представництво) з 23.08.2007 року зареєстроване в Україні у встановленому законом порядку та з 10.09.2009 року є платником податку на додану вартість (а.с. 95-120).

Представництвом подано до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року №900390111 від 20.09.2010 року, в якій суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, відображено на рівні 1249818,00 грн.

В період з 09.11.2010 року по 15.11.2010 року Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Представництва з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року, що декларувалось в період: листопад 2009 року, лютий, квітень, липень 2010 року та правомірності формування від'ємного значення рядка 26 за серпень 2010 року, результати якої оформлено актом №1878/23-300/26603641 від 18.11.2010 року (а.с. 16-39).

За наслідками перевірки органом державної податкової служби прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №000912344/1/23-318 від 10.12.2010 року, згідно якого Представництву зменшено бюджетне відшкодування (в тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, яке заявлено у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року №900390111 від 20.09.2010 року, на суму 536670,00 грн. (а.с. 9).

Вказане податкове повідомлення-рішення платником податку оскаржено в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 129-138).

Перевіривши дотримання відповідачем вимог чинного законодавства та обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про протиправність останнього.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість"), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, на визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість впливають суми від'ємного значення та податкового кредиту, сформовані платником податку в попередніх податкових періодах.

Підставою для зменшення Представництву бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, зарахованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 195956,00 грн. стали висновки Державної податкової інспекції у м. Рівне про порушення платником податку пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми від'ємного значення за листопад 2009 року, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні, на 195956,00 грн.

В основу наведених висновків органу державної податкової служби покладено твердження щодо безпідставного включення Представництвом до складу податкового кредиту зазначеного податкового періоду сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при імпорті товарів на безоплатній основі.

При цьому, відповідач посилається на акт позапланової виїзної перевірки Представництва з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року №649/52/23-300/26603641 від 18.05.2010 року та акт позапланової виїзної перевірки Представництва з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 року, що декларувалось в період: листопад 2009 року, лютий, квітень 2010 року та правомірності формування від'ємного значення рядка 26 №1403/1093/23-300/26603641 від 17.09.2010 року, якими зафіксовано завищення Представництвом податкового кредиту листопада 2009 року внаслідок вказаних порушень (а.с. 189-205, 239-250).

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2009 року Представництвом імпортовано на митну територію України товари, отримані від Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на безоплатній основі.

При імпорті товарів Представництвом сплачено митним органам податок на додану вартість у загальній сумі 321690,00грн., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та журналом проводок за листопад 2009 року (а.с. 217-229).

Вказану суму податку на додану вартість Представництвом віднесено до складу податкового кредиту листопада 2009 року.

Висновки відповідача щодо завищення Представництвом податкового кредиту листопада 2009 року, викладені в актах перевірок №649/52/23-300/26603641 від 18.05.2010 року та №1403/1093/23-300/26603641 від 17.09.2010 року вже перевірялися Рівненським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а/1770/1523/2011 за позовом Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яка в свою чергу, відсилає до обставин встановлених судом під час розгляду справи №2а-5073/10/1770 за позовом Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року по справі №2а/1770/1523/2011 та від 01.02.2011 року по справі №2а-5073/10/1770 підтверджено правомірність формування Представництвом податкового кредиту листопада 2009 року в сумі 321690,00грн. за рахунок включення до нього сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при імпорті товарів на безоплатній основі (а.с. 157-160, 176-179).

Ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року та від 08.06.2011 року постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року по справі №2а/1770/1523/2011 та від 01.02.2011 року по справі №2а-5073/10/1770, відповідно, залишено без змін (а.с. 161-162, 180-182).

Отже, вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на існування таких, що набрали законної сили, судових рішень, якими встановлено обставини щодо правильності формування Представництвом податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2009 року, від'ємне значення у сумі 195956,00 грн. за наслідками вказаного податкового періоду також сформовано правомірно. Тому, зменшення Представництву бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, зарахованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 195956,00 грн. є необґрунтованим.

Підставою для зменшення Представництву бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, зарахованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 130150,00 грн. стали висновки Державної податкової інспекції у м. Рівне про порушення платником податку п. 4.3 ст. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, що призвело до завищення суми від'ємного значення за квітень 2010 року, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні, на 130150,00 грн.

В основу наведених висновків органу державної податкової служби покладено твердження щодо відсутності від'ємного значення за квітень 2010 року, в зв'язку із невизнанням Державною податковою інспекцією у м. Рівне податкової декларації Представництва за вказаний податковий період податковою звітністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2010 року Представництвом подано до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яку органом державної податкової служби не визнано податковою звітністю з підстав відсутності обов'язкових реквізитів - номерів рядків декларації, до яких додаються додатки (а.с. 40-43).

Висновки відповідача про неналежне оформлення Представництвом податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року перевірялися Рівненським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а/1770/1212/2011 за позовом Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, предметом позовних вимог в адміністративній справі №2а/1770/1212/2011 стало оскарження податкового повідомлення-рішення №0003731541/3/15-209 від 20.10.2010 року, згідно якого до Представництва застосовано штрафні санкції за неподання у встановлені законодавством строки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року по справі №2а/1770/1212/2011 у задоволенні позовних вимог Представництва відмовлено повністю (а.с. 183-185).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року по справі №2а/1770/1212/2011 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003731541/3/15-209 від 20.10.2010 року. Дана ухвала набрала законної сили (а.с. 186-188).

При цьому, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року також встановлено, що податкова декларація Представництва за квітень 2010 року була безпідставно не визнана податковою звітністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на існування такого, що набрало законної сили, судового рішення, яким спростовуються висновки відповідача, що стали підставою для невизнання податкової декларації за квітень 2010 року Представництва податковою звітністю, виключення від'ємного значення, відображеного у вказаній податковій декларації є неправомірним. Тому, зменшення Представництву бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, зарахованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 130150,00 грн. є необґрунтованим.

Підставою для зменшення Представництву бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, зарахованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 210563,57 грн. стали висновки Державної податкової інспекції у м. Рівне про порушення платником податку пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту липня 2010 року на суму 210563,57 грн.

В основу висновків органу державної податкової служби про завищення податкового кредиту липня 2010 року на суму 111423,57 грн. покладено твердження щодо безпідставного включення Представництвом до складу податкового кредиту липня 2010 року сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ВАТ "Автомобільна компанія Укртранс" - на суму 16142,26 грн., ТОВ "Іртас" - на суму 95281,31 грн., які вказаними контрагентами не задекларовано як податкові зобов'язання внаслідок невизнання податкових декларацій даних платників податку за липень 2010 року податковою звітністю.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, податковий кредит формується платником податку за наслідками здійснення господарської операції з придбання товарів/послуг.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Крім того, згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, за правилами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Тому, для підтвердження правомірності формування платником податку податкового кредиту за наслідками господарської операції з придбання товарів/послуг, окрім первинних документів, що підтверджують факт здійснення такої операції, вимагається наявність належним чином складених продавцем таких товарів/послуг податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2010 року між Представництвом (Замовник) та ТОВ "Автомобільна компанія "Укртранс" (Виконавець) було укладено договір №КС/609/10, предметом якого стало надання послуг з перевезення вантажів (а.с. 54-57).

Факт виконання даного договору підтверджується актом надання послуг №83 від 31.07.2010 року на суму 96853,56 грн., в тому числі ПДВ 16142,26 грн., підписаним між Представництвом та ТОВ "Автомобільна компанія "Укртранс" (а.с. 58).

Оплата вартості наданих послуг здійснена Представництвом в повному обсязі, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Автомобільна компанія "Укртранс", що підтверджується платіжними дорученнями №2478 від 13.08.2010 року на суму 50000,00 грн. та №2615 від 27.08.2010 року на суму 46853,56 грн. (а.с. 59-60).

ТОВ "Автомобільна компанія "Укртранс" виписано для Представництва податкову накладну №2478 від 31.07.2010 року на суму 96853,56 грн., в тому числі ПДВ 16142,26 грн. (а.с. 52).

Наявність у ТОВ "Автомобільна компанія "Укртранс" на момент виписки податкової накладної статусу зареєстрованого платника податку на додану вартість підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (а.с. 51).

Факт використання Представництвом в своїй господарській діяльності послуг, отриманих від даного контрагента органом державної податкової служби ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не ставився під сумнів.

Крім того, 26.04.2010 року між фірмою "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." Представництвом через Представництво (Підрядник) та ТОВ "Іртас" (Субпідрядник) було укладено договір, предметом якого стало виконання субпідрядних робіт по ремонту 348-441 км. автодороги М06 Київ-Чоп в Україні (а.с. 62-75).

Факт виконання даного договору підтверджується: кошторисом робіт, протоколами узгодження розцінок від 01.09.2010 року та від 10.12.2010 року та актом виконаних робіт за липень 2010 року на суму 476406,57 грн.; видатковою накладною на поставку матеріалів для виконання робіт №оРН-000053 від 27.05.2010 року, виписаною ТОВ "Іртас" (а.с. 76-82, 88-90, 92).

Оплата вартості наданих послуг здійснена Представництвом в повному обсязі, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Іртас", що підтверджується платіжними дорученнями №1802 від 01.07.2010 року на суму 300000,00 грн., №2034 від 21.07.2010 року на суму 100000,00 грн. (а.с. 93-94).

ТОВ "Іртас" виписано для Представництва податкову накладну №1941 від 31.07.2010 року на суму 571687,88 грн., в тому числі ПДВ 95281,31 грн. (а.с. 91).

Наявність у ТОВ "Іртас" на момент виписки податкової накладної статусу зареєстрованого платника податку на додану вартість підтверджується свідоцтвом №100267514 від 04.02.2010 року, наявність спеціальної правосуб'єктності - ліцензією на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №490741, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 01.12.2009 року (а.с. 83-85).

Факт використання Представництвом в своїй господарській діяльності послуг, отриманих від даного контрагента органом державної податкової служби ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не ставився під сумнів.

Надані Представництвом в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню послуг у контрагентів ВАТ "Автомобільна компанія Укртранс" та ТОВ "Іртас" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом. Податкові накладні, виписані вказаними контрагентами відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зауваження щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, формування Представництвом податкового кредиту за липень 2010 року в сумі 111423,57 грн. по взаємовідносинах з ВАТ "Автомобільна компанія Укртранс" та ТОВ "Іртас" підтверджується всіма необхідними документами та є правомірним.

Твердження відповідача, що недекларування ВАТ "Автомобільна компанія Укртранс" та ТОВ "Іртас" податкових зобов'язань з ПДВ є підставою для невключення таких сум до складу податкового кредиту Представництва за липень 2010 року суд не бере до уваги.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив отримання платником податку бюджетного відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагенти платника податку не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.12.2007 року по справі №21-1376во06, яка відповідно до вимог ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом.

В основу висновків органу державної податкової служби про завищення податкового кредиту липня 2010 року на суму 99140,00 грн. покладено твердження щодо безпідставного включення Представництвом до складу податкового кредиту липня 2010 року сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при імпорті товарів на безоплатній основі.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, підставами для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є нарахування (сплата) такого податку при придбанні (імпорті) товарів/послуг, що в подальшому використовуються платником податків у його господарській діяльності.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 та пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до пп. "б" п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при справлянні податку на додану вартість з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, є митний орган.

Згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, та сплачується на дату подання вантажно-митної декларації до митного органу.

Факт сплати Представництвом податку на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів в режимі імпорту підтверджується вантажно-митними деклараціями №204000011/2010/004626 від 19.07.2010 року, №204040000/2010/000092 та №204040000/2010/000093 від 29.07.2010 року (а.с. 45-50).

Факт використання Представництвом в своїй господарській діяльності товарів, отриманих від даного контрагента органом державної податкової служби ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не ставився під сумнів.

Тому, виконавши перед бюджетом зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах власної господарської діяльності, Представництво мало всі підстави для зарахування податку на додану вартість у сумі 99140,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2010 року.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено право на нарахування податкового кредиту лише в разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів, які вимагають оплатність таких операцій.

Суд приходить до висновку, що серед підстав для визначення податкового кредиту, передбачених у пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено як операції з придбання товарів/послуг, які передбачають оплату їх вартості, так і операції з імпорту товарів, обов'язкову оплатність яких не встановлено. Інакше, необхідність окремо закріплювати в законодавстві порядок сплати податку на додану вартість під час операцій з імпорту товарів та згадувати про такі операції в нормах щодо порядку формування податкового кредиту була б відсутня.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача щодо тимчасового ввезення товарів, що не дає платнику податку право на формування податкового кредиту.

Як вбачається з перерахованих вантажно-митних декларацій, у них визначено митний режим ІМ 40 (імпорт).

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить заборони на відображення податкового кредиту при тимчасовому ввезенні майна.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, отримання представництвом майна від юридичної особи, яка його створила не змінює право власності на нього, бо остання залишається його власником, незалежно від того, якому підрозділу відбувається поставка.

Крім того, тимчасовий ввіз майна згідно з п. 5.17 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" може мати наслідком лише повне звільнення від оподаткування. Таке звільнення можливе для товарів, визначених за переліком ст. 206 Митного кодексу України. Строк тимчасового ввезення визначається ст. 208 Митного кодексу України і не може перевищувати 1 рік з моменту ввезення. Оскільки імпортовані товари не підпадають під вказані критерії та відсутній дозвіл митниці на повне звільнення від оподаткування ПДВ, то на Представництво було покладено обов'язок сплати податку на додану вартість до бюджету, виконання якого підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За наведених обставин, висновки Державної податкової інспекції у м. Рівне про завищення Представництвом бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 536670,00 грн. є безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях органу державної податкової служби.

У зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення №000912344/1/23-318 від 10.12.2010 року про зменшення Представництву бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 536670,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ст. 94 КАС України, судовий збір присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №000912344/1/23-318 від 10.12.2010 року, згідно якого Представництву Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, яке заявлено у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року №900390111 від 20.09.2010 року, на суму 536670,00 грн.

Присудити на користь позивача Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.