Ухвала суду № 26500461, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.справа № 2-а-4431/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача-1: - Бражник В.М. дов від 10.01.12

відповідача-2: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 лютого 2012 року

у справі № 2-а-4431/11

за позовом ОСОБА_2

до Дніпродзержинської міської ради, Комунального підприємства «Міська інформаційна служба»

про визнання протиправним та скасування рішення Дніпродзержинської міської ради, встановлення відсутності компетенції КП «Міська інформаційна служба»щодо здійснення повноважень робочого органу регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпродзержинську та повноважень на укладання договорів про користування місця розташування рекламних засобів і отримання коштів за це користування, про зобов'язання КП «Міська інформаційна служба»утримуватися від вчинення певних дій, про зобов'язання повернути до бюджету міста кошти від розповсюдження зовнішньої реклами за користування місцями розташування рекламних засобів, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.52) просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради № 298-14/ХХIV від 26.03.04 «Про визначення робочого органу у сфері регулювання діяльності з розміщення зовнішньої діяльності в м. Дніпродзержинську», встановити відсутність компетенції Комунального підприємства «Міська інформаційна служба»щодо здійснення повноважень робочого органу регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпродзержинську в період з 26.03.2004 по 29.04.2011 та повноважень на укладання договорів про користування місця розташування рекламних засобів і отримання коштів за це користування; зобов'язати КП «Міська інформаційна служба»утримуватися від вчинення певних дій; зобов'язати КП «Міська інформаційна служба»повернути до бюджету м. Дніпродзержинська кошти, отримані від розповсюджувачів зовнішньої реклами за користування місцями розташування рекламних засобів за період з 21.09.09 по час звернення до суду.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.11 відкрито провадження за адміністративним позовом, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.12 адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 15.02.12, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.97), в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, внаслідок чого позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки він дізнався про порушення права своїх виборців лише з того часу, як набув статусу депутата Дніпродзержинської міської ради.

Позивач (його представник), представник відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а саме: шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст.100 КАС України в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення міської ради прийнято на пленарному засіданні Дніпродзержинської міської ради 26 березня 2004 року. Позивач не надав суду клопотання про поновлення законодавчо встановленого строку та доказів підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію відносно того, що ним законодавчо встановлений строк звернення до суду не пропущений, виходив з того, що обчислювати цей строк в даному випадку необхідно з 01.11.10 -дня набуття позивачем повноважень депутата, оскільки про зазначене рішення та про те, що воно порушує права виборців позивача він дізнався, лише ставши депутатом Дніпродзержинської міської ради.

Проте з таким твердженням колегія суду не погоджується, вважає його помилковим.

Відповідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на яку посилається позивач, у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня.

Проте вказаний Закон України «Про статус депутата місцевих рад»не надає права депутату місцевої ради звертатися до суду, як представнику інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу.

Одночасно, виходячи із позовної заяви ОСОБА_2, вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом як депутат Дніпродзержинської міської ради, без визначення своїх представницьких функцій і кола осіб, за захистом прав яких він звернувся до адміністративного суду.

В поданих суду поясненнях від 19.12.2011 № 646 (а.с.57) позивач посилається на порушення рішенням Дніпродзержинської міської ради № 298-14/ХХIV від 26.03.04 його прав як депутата Дніпродзержинської міської ради, про що він як депутат дізнався з 01.01.2011.

Але в матеріалах справи міститься договір № 78р від 10.11.2006, укладений між позивачем як приватним підприємцем та відповідачем-2 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів. В цьому договорі в якості підстав для його укладення зазначено рішення Дніпродзержинської міської ради № 298-14/ХХIV від 26.03.04 «Про визначення робочого органу у сфері регулювання діяльності з розміщення зовнішньої діяльності в м. Дніпродзержинську».

З огляду на викладене, виходячи з визначеного позивачем предмету позову, суб'єктного складу, зміна статусу позивача не впливає на момент його обізнаності з оскаржуваним рішенням Дніпродзержинської міської ради № 298-14/ХХIV від 26.03.04, з яким позивач пов'язує порушення своїх прав.

Таким чином, звертаючись до суду з адміністративним позовом 12.01.2011, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.

З наявних в матеріалах справи документів підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про застосування приписів ст.100 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 199, ст.ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 лютого 2012 року у справі № 2-а-4431/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко