Ухвала суду № 26500090, 22.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.

справа № 2а-751/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Богданенка І.Ю.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортне устаткування»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У березні 2010 року ТОВ «Підйомно-транспортне устаткування»звернулось з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000142310/0 від 22.02.2010 року, щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19249,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132310/0 від 22.02.2010 року, щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 87722,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Підйомно-транспортне устаткування»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 28.04.2005 року по 30.09.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 01 липня 1997 року №168/97-ВР, та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, за результатами перевірки складено Акт № 40/23-10/33423488 від 09.02.2010 року.

22 лютого 2010 року на підставі зазначеного акту відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000142310/0 яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19249,50 грн. та повідомлення-рішення № 0000132310/0 яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 87722,50 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок, визначений в Акті перевірки, щодо порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 12833,34 грн. внаслідок включення до податкового кредиту, в реєстр отриманих податкових накладних та в рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість суми ПДВ отриманого ТМЦ від підприємства ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг», яке являється фіктивним підприємством. А також порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг), внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрати без підтвердження здійснення господарських операцій та не підтверджених відповідними первинними документами витрат на перевезення вантажу.

За результатом встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо віднесення витрат на перевезення до складу валових витрат підприємства, податковий орган зазначив, що під час перевірки позивачем не було надано відповідних первинних документів, які б свідчили про факт надання послуг по перевезенню вантажів.

Проте, факт придбання транспортних послуг, підтверджується договорами про надання транспортних послуг та актами виконаних робіт.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат можуть бути включені витрати, які пов’язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були придбані транспортні послуги, які підтверджені відповідними первинними документами та які свідчать про обґрунтованість віднесення вартості транспортних послуг до валових витрат підприємства, а висновок податкового органу про позбавлення права на віднесення витрат до валових витрат за відсутності товарно-транспортних накладних є безпідставним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000142310/0 від 22.02.2010 року, щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19249,50 грн. апеляційний суд погоджується з висновками суду про визнання протиправним даного рішення та його скасування виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи що на підтвердження сплати податку у зв’язку з придбанням товарів позивачем була надана податкова накладна № 30-09 від 30.09.2008 року (а.с. 72) апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000142310/0 від 22.02.2010 року.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду що факт порушення кримінальної справи відносно ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг»на яку посилається відповідач не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, являється вирок у кримінальній справі, проте відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції, доказів ухвалення такого вироку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції –залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 16 травня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: І.Ю. Богданенко