Постанова № 26500072, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. справа № 2а-1297/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Никоненко І.С. дов від 01.08.2011

відповідача: - Благодір Р.В. дов від 03.11.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року

у справі № 2а-1297/10/0870

за позовом закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановила:

Закрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 16893 від 20.08.09 № 0001152303, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12192,54 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків податкового органу, зроблених під час перевірки, фактичним обставинам. Під час перевірки порушень ведення обліку товарів в місці реалізації (АЗС) виявлено не було, а навпаки, встановлена нестача товарів, а саме: бензинів А-92, А-95, причиною чого є природній убуток та коливання густоти бензину.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.10 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції, посилаючись на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, виходив з того, що під час перевірки позивача встановлено порушення обліку нафти і нафтопродуктів. Доказів протилежного позивач суду не надав, доводів відповідача не спростував. Судом першої інстанції визнано помилковим твердження позивача, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Як зазначено судом першої інстанції, окільки облік витрат на придбання не є обліком запасів на складах, наявність накладних не мають значення для установленого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 66), в якій просить скасувати постанову суду та постановити нове судове рішення, позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема п.12 ст.3, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», помилковістю висновків суду першої інстанції стосовно порушення підприємством порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації нафтопродуктів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

20.08.09 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001152303, яким до позивача на під ставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані фінансові санкції за порушення п.12 ст.3 цього ж Закону в розмірі 12192,54 грн.

Підставою для прийняття означеного рішення стали висновки, зроблені відповідачем під час проведеної 09.06.2009 перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці позивача -АЗС, розташованої за адресою: вул. Нахімова, 3, м. Запоріжжя (акт перевірки від 09.06.2009 № 0274/08/23/23/13622234), а також рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 18.08.09 № 8943/7/25-020 про результати розгляду скарги позивача.

Як зазначено в акті перевірки від 09.06.2009 № 0274/08/23/23/13622234, перевіркою повноти, оприбуткування, реалізації, фактичних залишків запасів та товарно-матеріальних цінностей встановлена нестача пального на загальну суму 6097,27 грн.: А-92 -156,40 л за ціною 5,75 грн/л на суму 899,30 грн., пального А-95 - 818,42 л за ціною 6,35 грн/л на суму 5196,97 грн., що підтверджено відомістю інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Вказані обставини за висновком податкового органу свідчать про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність застосування до позивача оскаржуваним рішенням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12192,54 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

У відповідності до ст.21 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік -процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, на яку посилається суд першої інстанції, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Тобто, оприбуткуванням нафтопродуктів вважається внесення необхідних записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів.

Положеннями п. 10.3.1.1 Інструкції визначено, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1315 від 29.08.2002. Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою К17-НП.

При цьому, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою М17-НП (пункт 10.3.1.3 Інструкції).

Порядок обліку нафтопродуктів на АЗС визначено пунктом 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яким передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою N17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

З матеріалів справи вбачається, підтверджено, зокрема, актом перевірки, що за період, що перевірений відповідачем, всі операції з відпуску нафтопродуктів проводилися позивачем із використанням належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Виходячи з даних складеної під час перевірки АЗС позивача відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів не вбачається порушення позивачем порядку ведення обліку реалізації та зберігання нафтопродуктів відповідно до вимог вказаної вище Інструкції.

Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений відповідачем, виходячи з виявленої під час перевірки нестачі нафтопродуктів, тобто виявленої невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки станом на 04.06.09 (а.с.19).

При цьому розбіжностей між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку на початок звітної дати та залишками запасів за даними обліку за вирахуванням вибуття запасів за цей період (відповідно до контрольної стрічки та звіту по товарах 04.06.09), а також розбіжностей між обсягом реалізації, що були зафіксовані лічильниками поливано-роздавальної колонки, та відображені в звітних документах реєстратора розрахункових операцій не виявлено.

Сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Зокрема, відповідно до п.17.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, загальні фактичні втрати нафти та нафтопродуктів уключають: природні втрати під час транспортування, приймання, зберігання та відпуску; разові втрати під час проведення планових робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів; разові втрати під час пошкоджень, аварій, порушень правил та технологій обслуговування обладнання та виконання робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів та від стихійного лиха (землетрусу, повені тощо).

Відповідно до п.14.7 вказаної Інструкції для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.

Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.

Крім того, відповідно до листа ДПА України №28896/7/23-7017/14591 від 25.12.2009 порушенням установленого порядку ведення обліку нафтопродуктів є встановлення при проведенні перевірки факту не зберігання (відсутності) другого примірника змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Проте, в ході проведеної відповідачем перевірки такий факт виявлений не був.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведений у встановленому порядку факт порушення позивачем приписів п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням на суму 12192,54 грн. є протиправним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 у справі № 2а-1297/10/0870 - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.09 № 0001152303.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко