Ухвала суду № 26496482, 10.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 28390/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Дзвони» до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області (тепер Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП «Агрофірма «Дзвони» 20.11.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області, в якому просило скасувати як протиправне податкове повідомлення-рішення №0000612321/0 від 28.10.2009 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7 706,38 грн. (в т.ч. основне зобов'язання - 5 137,59 грн., штрафні санкції - 2 568,79 грн.)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 червня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Перемишлянському районі №0000612321/0 від 28.10.2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 червня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що всупереч п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Агрофірма «Дзвони» проводила реалізацію продукції переробки по цінах, нижчих за звичайні, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 3045,19 грн. Вказує, що «звичайна ціна» продукції, що реалізовувалась неплатникам ПДВ, виводилась по залишках на початок звітного періоду згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (кількісно-сумарного обліку).

Також наголошує, що у податковій накладній, виписаній 18.07.2008 року ТОВ «Авіас» у зв'язку із реалізацією позивачу паливно-мастильних матеріалів на суму 4008 грн., в т.ч. ПДВ 668 грн., відсутня назва та юридична адреса продавця, тому зазначену в такій накладній суму ПДВ безпідставно включено до податкового кредиту.

Судом першої інстанції також не звернуто увагу на те, що позивачем зайво включено до складу податкового кредиту у грудні 2008 року ПДВ у сумі 1424,40 грн., згідно виписаної ВАТ «Львівський проектний інститут №14» податкової накладної №16 від 07.12.2007року за придбані проектні роботи на суму 8546,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1424,40 грн.), оскільки позивачем не доведено використання отриманих послуг в його господарській діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області провела виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Агрофірма «Дзвони» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За наслідками перевірки складено акт перевірки №31/23/30394156 від 16.10.2009 року.

На підставі висновків акту від 16.10.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000612321/0 від 28 жовтня 2009 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 706,38 грн. (в т.ч. основне зобов'язання - 5 137,59 грн., штрафні санкції - 2 568,79 грн.).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог приватного підприємства «Агрофірма «Дзвони» суд апеляційної інстанції вважає, що ним правильно встановлені обставини справи та застосовано наступні норми законодавства.

Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000612321/0 від 28.10.2009 року ДПІ у Перемишлянському районі стали, зокрема, висновки акту від 16.10.2009 року про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3045,19 грн., оскільки позивачем реалізовано продукцію (висівки) контрагентам - неплатникам ПДВ за цінами, нижчими за «звичайні» ціни, чим порушено п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам справи. Так, відповідно до п.4.2 ст.4 цього Закону, у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник ПДВ, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п.1.18 цього Закону, термін «звичайні ціни» в ньому розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до правил згаданого п.1.20 Закону, звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп.1.20.10.).

Як видно з матеріалів справи, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань базуються виключно на тому, що згідно аналізу оборотно-сальдових відомостей по 27 рахунку, які визначають обороти товарно-матеріальних цінностей по складу платника за звітний період, встановлено факти реалізації продукції за нижчою ціною, аніж середня за даний період.

Так, обороти по дебету за вересень 2008 року по товарній позиції «висівки» становили 93,992 тон на загальну суму 48588,75 грн., з чого відповідачем зроблено висновок, що звичайна ціна висівок у цьому періоді становить 516,95 грн./тон.

Оскільки 10.09.2008 року позивач реалізував ОСОБА_1 висівки у кількості 9,65 т. по 441,60 грн./тон., відповідач прийшов до висновку, що така проведена по ціні, нижчій ніж звичайна, що призвело до заниження зобов'язання по ПДВ у сумі 145,89 грн. і т.д.

В матеріалах справи відсутні докази того, що податковий орган відповідно до встановленої законом процедури звертався по платника із запитом про обґрунтування рівня договірних цін, за якими позивач реалізовував товар своїм контрагентам. Відповідач також не аналізував умов та змісту угод, укладених позивачем та його контрагентами в періоді, що перевірявся, про реалізації ідентичних (однорідних) товарів у співставних умовах, можливість застосування позивачем знижок, пов'язаних з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Оскільки донарахування податкових зобов'язань відбулося не за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, висновок суду першої інстанції про не доведення податковим органом у встановлений законом спосіб порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є обгрунтованим.

Згідно висновку податкового органу позивачем завищено податковий кредит також у липні 2008 року на суму 668,00 грн. згідно виписаної 18.07.2008 року ТОВ «Авіас» податкової накладної №27-0004351 на реалізовані позивачу паливно-мастильні матеріали на суму 4008,00 грн. (в т.ч. ПДВ 668,00 грн.), так як згадана накладна не містить назви та юридичної адреси продавця,тобто не відповідає вимогам, встановленим пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Такий висновок контролюючого органу також є помилковим і спростовується самою податковою накладної №27-0004351 від 18.07.2008 року( а.с.71).в якій зазначено найменування особи, що її видало - «Товариство з обмеженою відповідальністю ВТФ «Авіас»». Місцезнаходження продавця дійсно не зазначено, але такий недолік податкової накладної, як відсутність податкової адреси постачальника не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача, коли відповідачем не заперечується факт придбання позивачем зазначеного в податковій накладній товару( паливно-мастильних матеріалів), а, відтак вищевказаний недолік податкової накладної не позбавляє позивача права на податковий кредит на суму 668,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи видно, що на підставі договору №77/07 від 12 листопада 2007 року на виконання замовлення позивача ВАТ «Львівський проектний інститут №14» виконувались інженерно-вишукувальні роботи з метою підбору земельної ділянки для будівництва зерноочисних силосів загальною вартістю 17092,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2848,80 грн.).

Відповідно до п.2.2. Договору, позивач (замовник) сплатив виконавцю аванс в розмірі 50% вартості робіт в сумі 8546,40 грн. На суму сплаченого авансу позивач отримав від виконавця податкову накладну №16 від 07.12.2007 року на суму 8546,80 грн., в т.ч. ПДВ 1424,40 грн., але відобразив її в реєстрі за листопад 2008 року,тобто після отримання ним податкової накладної з запізненням.

Про виконання договору 31.01.2008 року сторонами підписано акт виконаних робіт №05/08. Факт виконання робіт підтверджується також долученими до справи інженерно-геологічними висновками №1946 47/07-ІГ щодо будівництва силосних веж для зберігання зерна в с. Болотня Перемишлянського району Львівської області». ( а.с.103-111)

Отримавши результати інженерно-вишукувальних робіт, позивач впевнився в якості ґрунтів та реалізував свій намір щодо придбання на умовах довготривалої оренди земельної ділянки під будівництво зерноочисних силосів, що відповідає його статутній діяльністю, як агропромислового підприємства.( а.с.102)

Таким чином, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи спростовують висновок акту від 16.10.2009 року про неправомірність включення до податкового кредиту суми 1424,40 грн. ПДВ, сплаченого позивачем його контрагенту в якості авансу за надані послуги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 червня 2010 року у справі №2а-7579/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 15.10.2012 року.