Ухвала суду № 26496094, 03.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-5338/10/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Востроконові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2008 року ТОВ «Плюс-О.Р.»звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва із позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєвата про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №003182303 від 16.09.2008р. на суму 1536,25 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки його діяльності, відповідач дійшов висновку про порушення товариством приписів п.п.1,4,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Однак, на думку позивача, вказана перевірка була проведена з грубими порушеннями чинного на той час законодавства, а тому, відповідно, і висновки цієї перевірки є необґрунтованими, а прийняте за результатами даної перевірки рішення -нечинним.

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29.09.2009 року у задоволенні позову ТОВ «Плюс-О.Р.»відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково та зазначену вище постанову суду 1-ї інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у задоволенні позову ТОВ «Плюс-О.Р.»відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою окружного суду, представник ТОВ «Плюс-О.Р.»подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника апелянта в підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Плюс-О.Р.»зареєстроване, як юридична особа, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 17.01.2001 р. за №15221050002001355 та є платником податків.

28.08.2008 року посадовими особами ДПА у Миколаївській області, на підставі направлень №2884/23-517 від 27.08.2008р., було проведено планову перевірку щодо дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці позивача -бару «Тріумф», що розташований в м.Миколаєві по вул.Південній,39а.

За результатами вказаної перевірки 28.08.2008 року був складений акт №0032/14/00/23/31319043, на підставі якого, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було прийнято рішення №003182303 від 16.09.2008р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1536,25 грн. -за порушення вимог п.п.1,4,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР, а саме:

- 280 грн. -за не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через РРО та не роздрукування розрахункового документа;

- 340 грн. -незабезпечення цілісності пломби на РРО;

- 340 грн. -незабезпечення зберігання звітного чеку в КОРО;

- 576,25 грн. -незабезпечення відповідності готівкових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті.

Зазначене рішення ДПІ позивач спочатку оскаржив в адміністративному порядку, однак його скарги були залишені без задоволення, після чого, останній звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність своїх дій та прийнятого рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.16 вказаного Закону, контролюючі органи мають право, відповідно до законодавства, здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Статтями 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ передбачені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок.

Проте, як слідує з самої назви статті 111 цього Закону: «Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)», а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

В той же час, згідно із ч.7 ст.111 Закону №509-ХІІ, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР, вважаються «позаплановими».

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст.111 Закону №509-ХІІ, слідує висновок про урегульованість підстав проведення планових, позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), саме частиною 6 цієї статті. При цьому, віднесення до позапланових -перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95-ВР, не означає необхідність застосування підстав, викладених в ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ, оскільки ці підстави стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів.

У межах повноважень, визначених Законом №265/95-ВР, органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.

Так, ч.8 ст.111 Закону №509-ХІІ передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до п. 2.6 та 2.7 «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб»(затв. наказом ДПА України від 11.10.2005р. N441), передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому, за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки. Перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.

Згідно ч.7 розділу І Наказу №441, при складанні планів-графіків проведення перевірок суб'єктів господарювання необхідно керуватися вимогами ст.111 Закону України від 04.12.90р. N509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями), який визначає, що «планова виїзна перевірка»проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Таким чином, на підставі викладених правових позицій норм законодавства слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), які можуть носити плановий або позаплановий характер, і проводяться на підставі рішення керівника відповідного органу державної податкової служби, яким затверджується план (графік) проведення таких перевірок.

В судовому засіданні окружного суду представником відповідача був наданий та залучений до матеріалів справи «графік перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на січень 2008 року», затверджений головою ДПА у Миколаївській області 30.07.2008р., з якого вбачається, що перевірка позивача була передбачена у цьому плані проведення перевірок, і дану перевірку було проведено на підставі направлень №2884/23-517, №2881/23-517 та №2883/23-517 від 27.08.2008р., а тому відповідно, у направленнях і зазначено такий вид перевірки як планова.

Отже, за таких обставин, твердження позивача про порушення податковим органом вимог законодавства при організації проведення 28.08.2008р. перевірки є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтованими визнає колегія суддів і посилання відповідачів на те, що визначені ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме фінансово-господарської діяльності платника податків.

Так, зі змісту передбачених цим Законом підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст.111 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні".

Також, п.1 ст.11- 2 цього ж Закону передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.

З матеріалів справи встановлено, що 28.07.2008р. зазначені вище перевіряючі податкового органу, на підставі виданих керівництвом ДПА направлень на перевірку, особисто здійснювали перевірку господарської одиниці позивача, за результатами якої склали спірний акт.

Відповідно до вищевказаних «Методичних рекомендацій…», за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що дії перевіряючих по проведенню перевірки та складанню акту перевірки були вчинені у межах наданих їм повноважень, і в цій частині повністю відповідають законодавству.

Отже, за таких обставин, колегія суддів, як і окружний суд, не вбачає жодних підстав для визнання протиправними дій податкового органу по складанню акту перевірки.

Стосовно ж правомірності рішення податкового органу від 16.09.2008р. про застосування до позивача штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Так, усі порушення приписів Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які стали підставою для винесення відповідачем спірного рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, відображені в акті перевірки від 28.08.2008р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання нечинним та скасування цього рішення ДПІ, позивач стверджував, що оскільки перевірка його діяльності є незаконною, то відповідно, незаконними є і рішення про застосування до нього будь-яких штрафних санкцій за виявлені цією перевіркою порушення.

Аналогічне обґрунтування міститься і в апеляційній скарзі позивача. Тобто, безпосередньо по суті виявлених податківцями порушень податкового законодавства, позивач (апелянт) взагалі нічого не зазначає, звертаючи увагу суду лише тільки на незаконність проведеної перевірки.

Відповідно до приписів ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у визначених цією статтею таких розмірах.

Так, з акту перевірки та наданого представником відповідачів розрахунку штрафних санкцій вбачається, що підставами для винесення оскаржуваного рішення №003182303 від 16.09.2008р. стали відображені в акті перевірки факти не проведення розрахункової операції через РРО, незабезпечення цілісності пломби на РРО, незабезпечення зберігання звітного чеку в КОРО,та незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

Відповідно до п.п.1,11,13 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

Згідно з приписами п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Також, п.1 ст.17 даного Закону передбачена відповідальність у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

Згідно зі ст.22 цього ж Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, на думку судової колегії, порушення вимог Закону №265/95-ВР, що стали підставою для винесення податковим органом спірного рішення №003182303 від 16.09.2008р. повністю знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи як судом 1-ї так і 2-ї інстанцій, і підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, а тому, підстави для скасування даного рішення відсутні.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»- залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко