Ухвала суду № 26495126, 17.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року справа №2а/1270/6787/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Нікуліна О.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Державної податкової служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6787/2012 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антрацит" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Державної податкової служби у Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 121630 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Державної податкової служби у Луганській області , Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 121630 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним засобами електронного зв'язку надіслано до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року з визначеною сумою податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 121630,00 грн. З метою перевірки достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування Ленінською МДПІ проведено перевірку, за наслідками якою прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462360 від 16.08.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року в розмірі 121630,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в судовому порядку постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а-7466/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, втім, не зважаючи на прийняті судові рішення, бюджетне відшкодування в розмірі 121630 грн., заявлене за податковою декларацією за травень 2011 року, позивачем так і не отримано, відповідач так і не надав відповідного висновку про бюджетне відшкодування до органів державної казначейської служби, що і обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6787/2012 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антрацит", суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2011 року у розмірі 121630 грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антрацит", витрати зі сплати судового збору в сумі 1216 грн. 30 коп.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого, неправильно вирішив справу, оскільки в ході проведення перевірки встановлено, що основними постачальникам ТОВ «ТД «Антрацит» в січні 2011 року, ЗАТ ГЗФ «Краснолуцька», в березні - ТОВ «Донбасконтракт», ТОВ «ДЖД» у квітні 2011 р. - ЗАТГЗФ «Краснолуцька», ТОВ «Донбасконтракт», які згідно з відповідями на запити по зустрічним перевірам, яким встановлено, що у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства з ознаками «ризику» і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності або ризиковий кредит. Тому, апелянт приходить до висновку про не підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України. Просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Позивачем подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС податкову декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року (вхідний № 9004271245 від 20.06.2011 року), розрахунок коригування сум ПДВ, довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку, складала 121630 грн. (а.с. 16-31).

Отримання зазначених документів податкової звітності Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію електронних відправлень відповідно до приписів наказу Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 "Про затвердження методичних рекомендацій з прийняття та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України".

Відповідно до приписів пункту 200.11 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наступними пунктами статті 200 Податкового кодексу України визначається подальша процедура здійснення бюджетного відшкодування.

Так, п. 200.12 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

п. 200.13 Податкового кодексу України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно п. 200.14. цього кодексу, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією місті Луганську Луганської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Антрацит" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства у банку за травень 2011 року, результати якої, оформлені актом № 489/23-616/33432466 від 05.08.2011 (а.с. 53-61). За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462360 від 16.08.2012 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 121630 грн. (а.с. 62).

Позивач не погодився з прийнятим податковим органом повідомленням-рішенням та оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а-7466/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року, повністю задоволене позовні вимоги ТОВ "ТД "Антрацит".

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000462360 від 16.08.2012 року (а.с. 32-40).

Відповідно до приписів частини 3 статті 254 КАС України судове рішення у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Отже, постанова суду у справі № 2а-7466/11/1270 набрала законної сили 08.02.2012 з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 200.15 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, ані протягом п'яти робочих днів з дня отримання рішення суду у справі № 2а-7466/11/1270, ані під час звернення позивача до суду з даним позовом 1-м відповідачем відповідний висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету органам державної казначейської служби не надавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що право на відшкодування зазначеної суми податку є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Интерсплав проти України".

Доводи скаржника з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок судом не прийняті до уваги оскільки неправомірності формування позивачем заявленої до відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року суми ПДВ, були предметом розгляду в адміністративній справі № 2а-7466/11/1270, рішенням по якій встановлено правомірність формування позивачем суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та скасоване як протиправне податкове повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем дотримано порядок заявлення суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету, правомірність заявленої суми перевірена в судовому порядку під час розгляду справи № 2а-7466/11/1270, відповідачем - податковим органом, не зважаючи на наявність судового рішення, у встановлений Податковим кодексом України строк не надіслано висновок до органів державної казначейської служби та фактично відшкодування, заявленої суми ПДВ за декларацією за травень 2011 року на розрахунковий рахунок позивача не відбулося.

Приймаючи викладене до уваги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Державної податкової служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6787/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6787/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.А. Нікулін

О.В. Карпушова