Постанова № 26494375, 15.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 № 03-12/1724

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Тарасенко К.В.

При секретарі Анісімовій М.О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2011

у справі № 03-12/1724 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Приватного акціонерного товариства "Веста-К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Золотоніська міська рада

про стягнення 567 754 408,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Черкаській області звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Веста" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Веста-К") про стягнення 567 754 408 грн. 52 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення річки Суха Згар наднормативними скидами за період січень-липень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 44, 49,70 Водного кодексу України, ст. ст. 17,42 Закону України «Про відходи», ст. 1166 ЦК України, положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37) та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2010р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2011р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2011р. рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2011р. у справі № 12/1724 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Скасовуючи попередні судові рішення у справі та направляючи її на новий розгляд Вищий господарський суд України в постанові від 18.04.2011р. вказав на те, що суди ухилились від надання оцінки тому, з вини якої особи заподіяно збитки внаслідок самовільного водокористування та забруднення навколишнього природного середовища, а відтак і хто має нести відповідальність. Зазначаючи про належність очисних споруд до комунальної власності, суди дійшли висновку, що належним відповідачем у справі є саме Золотоніська міська рада. При цьому, господарськими судами не вказано норм законодавства, на яких грунтується даний висновок. Крім того, зазначено, що судами поза увагою залишено дослідження умов договору № 71 від 01.07.2007р. про передачу на обслуговування ВАТ «Веста» комунального майна, споруд і мереж водовідведення м. Золотоноша.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.07.2011р. у справі № 03-12/1724 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не повністю з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 судовою колегією у складі головуючого судді: Гольцової Л.А., суддів: Ропій Л.М., Рябухи В.І. прийнято апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №03-12/1724.

Приватним акціонерним товариством "Веста-К" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011 року у справі № 03-12/1724 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно розпорядження №01-24/655 від 11.10.2011р. було призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, у зв'язку з припиненням повноважень судді Гольцової Л.А. (судді -доповідача у справі) у зв'язку з обранням на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011р. апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий по справі - суддя Корсакова Г.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.

На підставі розпорядження Секретаря палати від 16.11.2011р. в зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий по справі - суддя Корсакова Г.В., судді Сулім В.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. по справі №03-12/1724 призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському Науково-дослідному інституту судових експертиз, апеляційне провадження у справі №03-12/1724 зупинено.

На вирішення експерта поставлені наступні питання:

- чи можливо забезпечити через очисні споруди м. Золотоноша очистку стічних вод до нормативно-встановленого рівня;

- чи були допущені ВАТ «Веста» порушення експлуатації очисних споруд м. Золотоноша за період січень-липень 2010р., які призвели до погіршення якості очистки стічних вод.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав до Київського апеляційного господарського суду лист від 31.01.2012р. №584-12 в якому повідомив про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку з відсутністю в інституті спеціалістів з питань очистки стічних вод та експлуатації (ремонтів) очисних споруд. Матеріали справи №03-12/1724 повернуті до Київського апеляційного господарського суду, а ухвала про призначення експертизи залишена без виконання.

Ухвалою від 28.02.2012р. Київським апеляційним господарським судом поновлено апеляційне провадження у справі №03-12/1724.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. по справі №03-12/1724 призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському Науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, апеляційне провадження у справі №03-12/1724 зупинено.

Харківський Науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надіслав до Київського апеляційного господарського суду лист від 16.05.2012р. №2/1305, в якому повідомив про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку з відсутністю в інституті фахівців, які мають відповідні знання та кваліфікацію у даній галузі, зокрема щодо технології проведення очистки стічних вод та експлуатації очисних споруд. Матеріали справи №03-12/1724 повернуті до Київського апеляційного господарського суду, а ухвала про призначення експертизи залишена без виконання.

Ухвалою від 25.06.2012р. поновлено апеляційне провадження у справі №03-12/1724.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. до складу судової колегії замість судді Чорногуза М.Г. введено суддю Рєпіну Л.О., у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2012р., в зв'язку з неявкою учасників судового процесу.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р., у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці до складу судової колегії замість судді Рєпіної Л.О. введено суддю Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. по справі №03-12/1724 призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав до Київського апеляційного господарського суду лист від 13.09.2012р. №4577/21 в якому повідомив про неможливість проведення судово-екологічної експертизи у зв'язку з відсутністю в інституті спеціалістів-екологів щодо вирішення поставлених запитань. Матеріали справи №03-12/1724 повернуті до Київського апеляційного господарського суду, а ухвала про призначення експертизи залишена без виконання.

Ухвалою від 27.09.2012р. Київським апеляційним господарським судом апеляційне провадження у справі № 03-12/1724 поновлено, розгляд справи призначено на 15.10.2012р.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012р., у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному змінено склад судової колегії: головуючий по справі-суддя Корсакова Г.В., судді Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується залученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від Золотоніської міської ради надійшов лист від 08.10.2012р. № 2346 в якому третя особа просить розглянути апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області без участі представника Золотоніської міської ради. Також третя особа просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи згідно п.5.2 Статуту ВАТ «Веста», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Веста» протокол № 1 від 10.10.1997р. в редакції змін, зареєстрованих державним реєстратором 01.04.2010р., предметом діяльності товариства є, зокрема, експлуатація, обслуговування, ремонт водопровідно-каналізаційних мереж та споруд на договірних умовах за погодженням з місцевими органами влади.

01 липня 2007 року Золотоніська міська рада та ВАТ "Веста" уклали договір № 71 (далі - договір №71) про передачу на обслуговування ВАТ "Веста" комунального майна, споруд і мереж водовідведення, за яким власник (третя особа) передав, а виконавець (відповідач) прийняв на себе функції по обслуговуванню цілісного майнового комплексу споруд відведення м.Золотоноші, який належить до комунального майна міста.

Відповідно до п.2.1 Договору №71 виконавець (відповідач) виконує обслуговування об'єктів водовідведення згідно „Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", 1994р.; „Правил приймання стічних вод від підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", 2002р.; „Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення", 1997р.; Законів України та Рішень міської ради.

За умовами пункту 3.2 договору №71 виконавець здійснює поточний ремонт переданих на обслуговування основних фондів.

В пункті 4.3 договору №71 сторонами передбачено право виконавця з дозволу власника вносити зміни до складу майна, що обслуговується, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює його підвищення вартості майна.

Відповідно до п.7.1 Договору №71 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, згідно з цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Строк дії договору встановлений пунктом 8.1. договору, відповідно до якого договір про передачу на обслуговування ВАТ «Веста» комунального майна, споруд і мереж водовідведення діє з 01.07.2007р. до 31.12.2011р.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10-18.06.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Черкаській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Веста", на підставі якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10-18.06.2010 р. та винесено Припис від 25.06.2010 р. № 192 про усунення виявлених порушень.

Зокрема, Інспекцією встановлено, що ВАТ "Веста" здійснює відведення зворотних стічних вод м. Золотоноша (господарчо-побутових та промислових) на очисні споруди міста та проводить роботи по їх обслуговуванню. Стічні води після очистки скидаються в р. Суха Згар. Очисні споруди працюють неефективно, що приводить до забруднення річки.

За порушення умов спеціального водокористування та охорони вод (скидання зворотних вод після очисних споруд в р. Суха Згар з перевищенням нормативів скиду забруднюючих речовин) Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області своїм рішенням № 23 від 08.05.2007 р. припинило право спеціального водокористування підприємства та скасувало дозвіл. Відповідно, водокористування підприємства вважається самовільним, чим порушуються ст.ст. 44, 48,70 Водного кодексу України.

16.06.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Прохоровою Т.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №001758, який В.о. Голови правління ВАТ „Веста" Зеррарі Л.В. підписала без заперечень, а також було винесено постанову №002245 від 18.06.2010р. про накладення на В.о. Голови правління ВАТ „Веста" Зеррарі Л.В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн., який був сплачений, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №286 від 07.07.2010р. В матеріалах справи відсутні докази оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на зазначене, Державною екологічною інспекцією в Черкаській області згідно норм Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 розраховано розмір збитку, завданого відповідачем забрудненням р. Суха Згар зворотними водами внаслідок несанкціонованого скиду за період січень - липень 2010 року в сумі 567 754 408,52 грн., яку і заявлено до стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з доведеності відповідачем, що шкода завдана навколишньому природному середовищу не з його вини, а через відсутність коштів від власника на ремонт очисних споруд та відсутність дій власника спрямованих на забезпечення діяльності очисних споруд переданих відповідачу згідно договору № 71 від 01.07.2007р.

Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та виходить з наступного.

Підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди водним об'єктам внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами є ст.ст. 44, 48, 49, 70, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Так, ст. 44 Водного кодексу України містить перелік обов'язків водокористувачів, до яких віднесено, зокрема, використання води (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; недопущення заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища.

Крім того, до обов'язків водокористувачів вимогами ст. 44 Водного кодексу України віднесено здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу, обов'язковість отримання якого передбачено і ст. 49 Водного кодексу України.

Так само і скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ст. 70 Водного кодексу України).

Здійснення водокористування без дотримання даних норм, тобто порушення водного законодавства, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (ст. 110 Водного кодексу України).

При цьому, п.п. 2 та 6 ч. 2 ст. 110 Водного кодексу України закріплюють, що таку відповідальність несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин, інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, а також перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів та самовільне спеціальне використання природних ресурсів є підставою для дисциплінарної, адміністративної, цивільної і кримінальної відповідальності також і за нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідним нормативно-правовим актом, що встановлює вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання природних ресурсів в даному випадку є Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389 (далі - Методика №389).

Так, вищевказаною Методикою встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до п. 2.1 Методики №389 наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з п. 2.2. Методики №389 факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок аварійного або самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами передбачений пунктом 7.3. Методики №389 та здійснюється за формулою 17 відповідно до якої та на підставі результатів аналізів зворотних вод на виході з очисних споруд за період січень-липень 2010р. і розрахована заявлена до стягнення шкода у розмірі 567 754 408,52 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Пунктом 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України вiд 07.06.2001 року № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт правопорушення, вчиненого відповідачем внаслідок забруднення річки Суха Згар наднормативними скидами (без дозволу на спеціальне водокористування) забруднюючих речовин зі зворотними водами в результаті чого державі заподіяно збитки.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що власником очисних споруд є громада міста Золотоноша в особі її міської ради, відповідач здійснює лише їх обслуговування і поточний ремонт на договірних умовах, очисні споруди внаслідок зношеності і конструктивної недосконалості не забезпечують повної очистки зворотних вод, проект їх реконструкції розроблений, проте, внаслідок відсутності бюджетних коштів, не реалізований, що і є причиною надзвичайних ситуацій в регіоні, що за доводами відповідача, унеможливлює його відповідальність, не відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства та не є доказом відсутності спричинення шкоди навколишньому природному середовищу відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи вищенаведених правових норм та підтвердження факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, судова колегія вважає, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Черкаській області є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

У ст.4 п.35 Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік», що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст. 20 вказаного закону установлено, що з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Подібні положення містяться і в п. 28 ст. 4 та п.1 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України № 131 від 19.12.2000 р., передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

З огляду на наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до Державного бюджету України, обласного та міського бюджетів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011 р. підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про задоволення позову Державної екологічної інспекції у Черкаській області повністю. Апеляційна скарга позивача задовольняється.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011року у справі № 03-12/1724 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2011року у справі № 03-12/1724 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВЕСТА-К» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд,7, ідентифікаційний код 03356921) на користь Державного бюджету України, бюджету Черкаської обласної ради та бюджету Золотоніської міської ради 567 754 408,52 грн. шкоди, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВЕСТА-К» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд,7, ідентифікаційний код 03356921) в доход Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВЕСТА-К» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд,7, ідентифікаційний код 03356921) в доход Державного бюджету України 12 750,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 03-12/1724 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Тарасенко К.В.