Постанова № 26493457, 15.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року справа № 2а-13286/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

прокурора Солом’янському районі м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

до

Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»

про

стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Солом’янському районі м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами фінансово – господарської діяльності станом на вересень 2009 року відповідачем не сплачено борг в розмірі 241062,96грн.

Представник позивача проти позову заперечив зазначивши, що винесене податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість оскільки винесене на підставі акту, висновки якого не відповідають вимогам закону.

У відповідності до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено перевірку КП «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»з питань взаємовідносин з ТОВ «Ольвія Продукт»за липень 2003 року.

За результатом проведеної перевірки 30.06.2006 складено акт №2658-1023/2-113/03333937 та встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Ольвія Продукт», яким виписано податкову накладну № 61 від 24.07.2003 в розмірі 914870,40 грн. не зазначено суму ПДВ в своїй податкові декларації за липень 2003 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було винесено податкове рішення-повідомлення № 0000112304/0 від 13.04.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 228717,00грн. (152478,00грн. - основний платіж та 76239,00грн. - штрафні санкції).

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов’язань слугував висновок податкового органу щодо безпідставності включення до податкового кредиту в липні 2003року суми податку на додану вартість у розмірі 152 478,00грн. по податковій накладній №61 від 24.07.2003, при відсутності фактичного надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку - ТОВ «Олівія Продукт».

Також судом встановлено, що відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №8269/19-206 від 21.07.2005, рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2004 скасовано державну реєстрацію ТОВ «Ольвія Продукт».

Відповідачем оскаржено спірне податкове повідомлення рішення в установленому законом порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 5/19 від 22.10.2007 позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-8204/08 від 14.10.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К-19308/08 від 21.03.2012 рішення суду апеляційної інстанції зі спору скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - залишено в силі.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою законом протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, крім іншого, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Також слід зазначити, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки на час продажу позивачу товару та видачі йому податкової накладної контрагент (ТОВ «Олівія Продукт») мав статус платника податку на додану вартість, то подальше анулювання його реєстрації як платника ПДВ не позбавляє позивача права на податковий кредит. А отже підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Враховуючи наведені обставини та виходячи з встановленого судом факту щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 9, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

в позові відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. .

Суддя Н.М. Клименчук